logo search
Лекція1

Розрахунок економічного капіталу для операційного ризику

Розрахунок економічного капіталу для операційного ризику можна проводити за окремими бізнесами, продуктами, операціями банку. Аналіз не обмежується лише інформаційними технологіями, бізнес-процесами, а має охоплювати різні зовнішні чинники (оточення, постачальників, дії клієнтів тощо). Результат розрахунку економічного капіталу для операційного ризику має увійти в загальну суму економічного капіталу для кожного бізнесу або підрозділу бізнесу залежно від специфіки діяльності та організаційної структури конкретного банку.

Як відомо, Базельський комітет з банківського нагляду пропонує кілька підходів, серед яких найбільш популярним та вигідним для сучасного банку є Advanced Measurement Approach (або АМА), тобто удосконалений підхід на основі внутрішнього вимірювання операційних збитків, їх видів, причин, наслідків та ймовірності. Аналітична служба в банку має визначити кілька ключових параметрів, серед яких: а) коефіцієнт ризику (англ. Exposure Indicators, або ЕІ), що є середньою сумою втрат, яких банк ризикує зазнати у випадку настання ризикової події; б) вірогідність настання ризикової події (Probability of Event, або РЕ); в) розмір збитків (втрат) банку, якщо настане ризикова подія (Loss Given Event) . Загальний розмір економічного капіталу с добутком даних величин з урахуванням коригувального коефіцієнта для кожного бізнесу (або підрозділу бізнесу).

Органи банківського нагляду в провідних країнах світу вже визначили термін впровадження удосконаленого підходу АМА (2007 – 2008 рр.) Однак уже сьогодні кожний банк має достовірну та повну базу даних про операційні збитки. Є два варіанти такого рішення: 1) створити та поновлювати власну всебічну базу даних для розрахунків або 2) отримати доступ до бази даних інших кредитних установ. Можлива й комбінація підходів.

При цьому необхідно враховувати труднощі створення та використання такої інформації. Адже кожний банк має свій профіль бізнесу, дрібні операційні збитки виникають часто, але великі збитки – дуже рідко, по суті, є одиничними. Крім того, більшість операційних подій ніколи не повторюються, особливо після того, як банк ужив адекватних заходів попередження або безпеки. Нарешті, рівень технологій змінюється настільки швидко, що база даних застаріває кожного року. Складною проблемою є й природне небажання банків ділитися своєю інформацією про такі надзвичайні події, як некоректна поведінка персоналу (крадіжки, зловживання, хабарництво), розміри втрат унаслідок стихійного лиха або пошкодження від потрапляння вірусу.

Велику базу даних про операційні збитки у фінансовому секторі мають незалежні аудиторські компанії органи нагляду, консалтингові компанії, але постає проблема розкриття таких даних. Тому великі фінансові корпорації орієнтуються на використання обох підходів до бази даних. У банку таку інформацію збирають усі підрозділи, а також підрозділи, що спеціально відповідають за внутрішній аудит, безпеку, внутрішній контроль. При цьому конкретний банк накладає наявну інформацію про випадки операційного ризику на картку операційних ризиків банку. Аналітична служба має коригувати при цьому базу даних, використовуючи зовнішні джерела інформації. Така практика застосовується у випадку прогнозування втрат для нових видів бізнесу, в якому даний банк не має ще історії (наприклад, Інтернет банку, операцій з кредитними картками). У деяких країнах група банків домовляється про обмін інформацією за встановленою формою між собою.

Порівняння значення наявного (регулятивного) капіталу та економічного капіталу дає можливість з’ясувати, чи достатньо капіталізованим є банк, або чи не є він занадто капіталізованим:

Економічний капітал – Наявний капітал =

Надмірна (+) (або недостатня (-)) капіталізація.

Такий підхід дає змогу прийняти рішення про нарощування капіталу, або, навпаки, його зменшення наприклад, через викуп власних акцій в акціонерів).