7.3. Основні види договорів перестрахувальних операцій за формою взаємно взятих зобов’язань

За формою взаємно взятих зобов’язань цедента й перестраховика договори перестрахування підрозділяються на договори:

► факультативного перестрахування;

► облігаторного перестрахування ;

► факультативно - облігаторного перестрахування.

Договір факультативного перестрахування є індивідуальною угодою, яка в принципі стосується одного ризику. Факультативна форма перестрахування є ранньою формою цього виду діяльності. Дана форма надає сторонам повну незалежність: цеденту - у вирішенні питання, скільки необхідно залишити на власному ризику (власне утримання), перестраховику - у вирішенні питань прийняття ризику в тому чи іншому обсязі.

Компанія - цедент, яка планує передати частину своєї відповідальності за індивідуальним ризиком у факультативне перестрахування, повинна надати останньому достовірну інформацію в повному обсязі про даний ризик. Ця інформація дозволяє перестраховику скласти чітке уявлення про ризик, що пропонується.

Основними недоліками факультативної форми перестрахування є:

- перестрахувальник не має права без згоди перестраховика змінювати умови страхування;

- витрати з оформлення факультативного перестрахування досить великі, особливо, якщо воно пропонується декілька разів;

- неможливість автоматичного поновлення факультативного договору перестрахування, що обмежує свободу цедента при продовженні дії договору страхування, тому цедент повинен якомога раніше повідомити перестраховика про своє бажання продовжити договір страхування;

- перестраховик у більшості випадків має невеликий проміжок часу для детального аналізу пропонованого на перестрахування ризику та ін недоліки.

Облігаторна форма перестрахування передбачає, що перестрахувальник (цедент) зобов’язаний передавати частину відповідальності з кожного окремого ризику із сукупного портфеля того чи іншого виду страхування, галузі страхування та ін.

Тобто між цедентом та перестраховиком заключається, як правило, на невизначений строк договір, згідно якого усі ризики одного й того ж характеру (за видами страхування, галузями страхування, категоріями страхувальників та ін) автоматично передаються на перестрахування.

При облігаторному перестрахуванні цедент повинен систематично висилати перестраховику перелік ризиків, які потрібно перестраховувати. Такий перелік носить назву бордеро.

Переваги облігаторної форми перестрахування:

- можливість розвитку довгострокових відносин між сторонами;

- гарантія підтримки перестраховика надає більшої свободи цеденту

при здійсненні страхових операцій;

- автоматичність передачі та приймання ризиків вимагає значно менших витрат, пов’язаних з обробкою ризиків для обох сторін та ін.

Договір обліготорного перестрахування може бути припинений одної із сторін шляхом завчасного повідомлення іншої сторони.

Факультативно - облігаторна форма перестрахування на практиці дуже рідко використовується.