Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студенти повинні звернути увагу на те, що формування світового господарства з часом ставило все більш жорсткі вимоги до методик складання платіжних балансів окремих країн та вимагало зіставлення показників їх міжнародних розрахунків. Принципи складання платіжного балансу закономірно піддавалися все більшій уніфікації. Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації, результати якої набувають відображення в періодичних випусках „Керівництва з платіжного балансу”.

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

Студенти повинні усвідомлювати, що відповідно до принципів побудови платіжного балансу від завжди є збалансованим. Поняття негативного і позитивного сальдо застосовується до окремих його частин. Тобто поняття сальдо платіжного балансу відноситься до балансового підсумку визначеного набору операцій.

Найважливішою проблемою, що виникає при вимірі сальдо платіжного балансу є класифікація його статей на основні або балансуючі. Користуючись класифікацією статей платіжного балансу за методикою МВФ, досить провести рису під визначеною групою операцій і тоді підсумковий показник усіх статей розташованих вище риси, буде відповідати сальдо платіжного балансу по одній із загальноприйнятих концепцій. Цей показник буде врівноважуватися підсумком сум усіх статей нижче риси, узятих зі зворотним знаком.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ дозволяє проілюструвати еволюцію методів визначення його сальдо.

Виникнення концепцій платіжного балансу зв'язано з історичним розвитком міжнародних економічних операцій.

З зростанням вивозу капіталу формується концепція балансу поточних операцій, відповідно до якої сальдо поточних операцій повинне врівноважувати баланс руху довгострокового капіталу. Згідно класифікації МВФ це означає, що сальдо операцій по групі А (поточних операцій) повинне дорівнювати сальдо операцій по групі В (довгостроковий капітал), зі зворотним знаком. Відповідно до цієї концепції за рахунок активу балансу поточних операцій повинне було здійснюватися фінансування вивозу довгострокового капіталу.

Сальдо поточних операцій платіжного балансу часто вживається для характеристики зовнішньоекономічного положення країни. Вважається, що баланс поточних операцій відбиває величину реальних цінностей, що країна передає закордон або одержує з-за кордону в доповненні до валового внутрішнього продукту.

Згідно концепції базисного балансу сальдо платіжного балансу визначається як сальдо операцій по групах А и В. Воно повинне врівноважуватися балансом операцій, що розташовані нижче групи В. Актив поточних операцій не стільки врівноважує рух капіталу, скільки забезпечує для цієї мети приплив валюти. Остаточне балансування повинен був забезпечувати рух короткострокового капіталу, яким можна було маніпулювати шляхом зміни валютних курсів, ставок відсотків і інших засобів економічної політики

Концепція ліквідності було розроблено в період кризи долара США (1958р.), виходячи з того, що долар США був резервною валютою і широко застосовувався як міжнародний платіжний і резервний засіб. Відповідно до даної концепції (з деякими застереженнями щодо групи С) сальдо відповідає сумі сальдо операцій по основних групах A+B+C+D і балансується сумарною величиною сальдо по групах E+F+G+H, узятої зі зворотним знаком. Основна ідея – сальдо платіжного балансу повинне показувати величину приросту суми ліквідних доларових активів у нерезидентів.

Концепція балансу офіційних розрахунків або підсумкового балансу базується на постулаті - офіційні валютні органи держав здійснюють валютну інтервенцію з метою підтримки курсу своїх валют. Сальдо платіжного балансу виступає як підсумок по групах A+B+C+D+E +F+G, що класифікуються як основні статті і врівноважується підсумковою сумою операцій по групі H - тобто сугубо офіційними валютними операціями.

Студенти повинні знати, що існує два підходи до відображення операцій у платіжному балансі.

Студенти повинні запам’ятати, що платіжний баланс прямо й обернено пов'язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого, — впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

З урахуванням множинності факторів, які впливають на платіжний баланс є закономірним висновок - досягти щорічної збалансованості надходжень до країни чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне та не потребує беззаперечного вирішення, Але необхідно уникати негативних наслідків тривалої незбалансованості платіжного балансу.