Тема 3. Система кореспондентських відносин та організація міжнародних платежів

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять, щодо системи кореспондентських відносин та організації міжнародних розрахунків

План вивчення теми

1. Порядок встановлення міжнародних міжбанківських кореспондентських відносин, рахунки лоро та ностро.

2. Міжнародні валютні перекази: міжбанківські платежі, підкріплення рахунку, комерційні платежі.

3. .Способи міжнародних переказів

4. .Система електронних переказів СВІФТ (SWIFT).

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці до обговорення першого питання, студенти повинні розуміти, що міжнародна банківська діяльність заснована на кореспондентських відносинах, які є базою для трансферту грошей, обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі. Необхідно зосередити увагу на питаннях щодо порядку встановлення міжнародних міжбанківських кореспондентських відносин, предмету цих відносин, порядку відображення операцій по кореспондентським рахункам ЛОРО та НОСТРО. Цьому допоможе з’ясування суті наступних термінів та понять, засвоєння узагальненої схеми.

Кореспондентом є банк, який представляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.

Кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентський рахунок ЛОРО – кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором.

У банку-кореспонденті цей рахунок є кореспондентським рахунком НОСТРО.

Етапи створення кореспондентських відносин між банками

Порядок ведення та режим кореспондентських рахунків в іноземній валюті регламентується положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 118.

Студенти повинні розрізняти основні засоби оплати та основні засоби розрахунків.

При вивченні четвертого питання студенти повинні усвідомлювати, що із створенням системи міжбанківських комунікацій СВІФТ почався новий етап банківської справи щодо здійснення валютних операцій.

С.В.І.Ф.Т. (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication) – світова міжбанківська організація по фінансовим телекомунікаціям).

Основні напрямки діяльності СВІФТ:

• Надання оперативного, надійного, конфіденційного, захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків,

• Проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Уніфіковані формати повідомлень, що використовуються для передачі інформації в мережі СВІФТ, поряд з присвоєними банківськими ідентифікаційними кодами рекомендовані ISO в якості міжнародних стандартів. Стандарти СВІФТ стали стандартами де факто для фінансових повідомлень, впливаючи на банківську справу різних країн.

В даний час використовуються 11 категорій, що охоплюють більше 130 типів повідомлень (Message Transaction – MT). За допомогою цієї архітектури досягається виконання фінансових операцій з великим ступенем точності.