54. Валютний курс: сутність, роль та фактори, що визначають його динаміку та рівень.

Валютний курс(ВК) — це співідн., за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грош-ї одиниці однієї к-ни, що визначена в грош. одиницях іншої к-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. ВК необхідний для:

- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Вартісною основою ВК є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвіднош середніх рівнів нац цін на товари, послуги, інвестиції.

Розрізняють кон’юнктурні(пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками, здогадками та прогнозами.) та структурні(довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії) чинники, які впл-ють на ВК.

Серед структурних можна виділити такі чинники: 1) зростання нац. доходу; 2) темпи інфляції - чим ↑ темпи інф. в кр-ні, тим ↓ курс її валюти; 3) стан платіжного балансу - активний платіжний балансс сприяє ↑ нац. валюти, пасивний - навпаки; 4) різниця процентних ставок у країнах - ↑ % ставки стимулює приплив іноземних капіталів, ↓ - навпаки; 5) діяльність вал. ринків та спекулятивні вал. операції; 6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнар. розрах-х; 7) ступінь довіри до валюти на нац. та світовому ринках; 8) валютна пол-ка; 9) ступінь розвитку фондового ринку.

55. Економічні основи, режими та методи регулювання валютних курсів. Режим валютного курсу в Україні.

При золотому стандарті в основі вал. курсу лежав золотий паритет - відношення вагової кількості чистого золота , що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну. В умовах золотого стандарту відх. вал. курсу від вал. паритету не могло бути значним. Воно обмежувалося витратами, пов’язаними із транспортуванням золота за кордон з метою обміну його на необхідну валюту, або здійснення прямих платежів. Це відх. фактично не перевищувало 1% від паритету у кожний бік.Базою вал. курсу до середини 70-х р. був офіційний золотий паритет валют. Унаслідок Ямайської вал. реформи юридично була оформлена відмова країн від золотих паритетів як основи вал. курсів. Нині основою визначення вал. курсів є співвідношення купівельної спроможностей нац. валют - це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за нац. грош. одиницю.

Сучасні типи режимів ВК включають фіксований (ВК фіксується до однієї валюти або кошика валют) і плаваючий режими (змінюються в залежності від попиту та проп-ї на вал. ринку).

Головними методами регулювання ВК є:

Вал. інтервенція - це пряме втручання ЦБ або казначейства у вал. ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу ЦБ або казначейством іноземної валюти.

Дисконтна політика зводиться до підвищення або зниження дисконтн. ставки центр. емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, ЦБ стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча.

Методами вал рег є девальвація та ревальвація –зниження та підвищення вал курсу.

Україна використ кілька режимів ВК - від плаваючого до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу. У грудні 1992 р. було визначено ринковий (плаваючий) режим ВК укр. карбованця. Така система означала фактичне введення режиму конвертованості валюти без попереднього забезпечення відпов. екон. умов. Результат - хронічна нерівновага на вал. ринку, доларизація внутр. обороту та бартеризація зовнішньоторг обороту. У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті НБУ адміністративно фіксованого курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій ,зменшення надх. іноз. валюти на внутр. ринкук, зростання внутр. боргу. З часом фіксований вал курс було замінено на регульований (плаваючий). З 1994 р. було запроваджено ринк. механізм визначення курсу на основі попиту і проп-ї. НБУ підтримував плаваючий (ринковий) курс на відносно стабільному рівні в межах установленого валютного коридору.

Наприкінці 1997 р. змінилась міжнар. кон’юнктура, почався відплив короткостр. капіталів із нових ринків, до яких належить і У. Нерезиденти У. стали активно продавати ОВДП. Це значно зменшило пропозицію і водночас збільшило попит на валюту. Для утримання стабільності курсу гривні НБУ був змушений використати власні резерви, накопичені раніше, неодноразово переглядалися межі вал. коридору. З листопада 1999 р. НБУ відмовився від вал. коридору та проголосив перехід до гнучкого вал. курсу ,що визначалися умовами, які склалися на ринку після фін. кризи 1998 р. НБУ установлює офіційний вал. курс за двома групами валют: перша група - це переважно вільноконвертовані валюти. Друга група - це валюти, за якими торгівельні операції та неторговельні розрах-ки відбуваються рідше.

56. Поняття та призначення валютних систем. Елементи національної валютної системи. Розвиток валютної системи в Україні.

Валютна система(ВС) - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи поділяються на: 1)Нац ВС - базуються на національних грошах і , по суті, є складовими грошових систем окремих країн. 2)Міжнародні та світова ВС ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних валютах.

Національна валютна система складається з таких елементів: *назва, купюрність та характер емісії нац вал; *ступінь конвертованості нац вал; *режим курсу нац вал; *режим використання іноз вал на нац території; *режим формування і використання державних золотовалютних резервів; *режим валютних обмежень; *регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів; *регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин; *визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері.

Призначення національної валютної системи:

1)Розроблення та реалізація валютної політики, 2)Валютне регулювання, 3)Валютний контроль.

Розвиток валютної системи в України можна умовно поділити на три етапи:

1) Формування національної грошової системи. Уже законом України " Про банки і банківську діяльність", ухваленому в 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні.

2) Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів.

3) Цей етап розпочався після випуску в обіг постійної національної валюти гривні. Основними заходами і результатами цього етапу були: *остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні; *введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень; *припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах; *подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями; *приєднання України до 7 статті Статуту МВФ.