31. Інституційна модель грошового ринку.

Інституційна модель грошового ринку відображає взаємозв’язкм між суб’єктами грошового ринку, що реалізуються через потоки грошей та інструментів між трьома групами економічних суб’єктів: тими, що заощаджують гроші; тими, що запозичують гроші та посередниками.

Кредиторами тут виступають сімейні господарства, фірми, урядові структури, іноземні фіз-ні та юридичні особи. Позичальниками можуть бути ті ж види економічних суб’єктів , але на перше місце за частотою та обсягами слід поставити фірми, а потім - урядові структури, сімейні господарства, іноземці. У секторі прямого фінансування зв’язки між продавцями та покупцями грошей здійснюються безпосередньо. У цьому секторі виділяють два канали руху - канал капітального фінансування(гроші залучають назавжди, інструмент - акції) та канал запозичень(гроші залуч-ся тимчасово, інструмент - облігації). Цьому сектору притаманна висока конкуренція, низькі ціни, але менша надійність, тут діяти вигідніше. У секторі опосередкованого фінансування зв’язки між продавцями та покупцями реалізуються через фінансових посередників, вони створюють власні зобов’язання та вимоги, які можуть бути самостійними інструментами ринку. Діяльність цілеспрямована, зручніша, швидша, надійніша. Фінансовими посередниками тут є - банки, страхові, інвестиційні, фінансові, трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства.