Тема 11: Правове регулювання цін та ціноутворення.

1. Поняття та функції цін (тарифів).

2. Види цін (тарифів).

3. Порядок ціноутворення.

4. Правове забезпечення дисципліни цін (тарифів).

5. Відповідальність за порушення встановленої державної дисципліни цін (тарифів).

• Нормативний матеріал:

1. Закон України від 3 грудня 1990 року “Про ціни і ціноутворення” // ВВР. -1990. -№52. -ст.650.

2. Закон України від 28.12.1994 року „Про оподаткування прибутку підприємств” // ВВР. -1995. - № 4.-ст. 28.

3. Закон України від 03.04.1997 року „Про податок на додану вартість” // ВВР. -1997. - № 21.-ст. 156.

4. Закон України від 23.09.1994 року „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” // ВВР. -1994. - № 40.-ст.365.

5. Закон України від 20.04.2000 року „Про природні монополії” // ВВР. -2000. - № 30.-ст. 238.

6. Закон України від 05.04.2001 року „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” // ВВР. -2001. - № 29. -ст.137.

7. Указ Президента України від 3 липня 1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” // Урядовий кур’єр, 1999, 13 липня.

8. Указ Президента України від 10 червня 1996 року “Про заходи щодо вдосконалення кон’юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” // Урядовий кур’єр, 1996, 13 лютого.

9. Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року „Про акцизний збір” // ВВР. -1993. - № 10. -ст.82.

10. Постанова Кабінету Міністрів України № 40 від 20.01.2010 року „Про затвердження переліку об’єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2010-2011 роках”.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року “Про удосконалення порядку формування цін” // Урядовий кур’єр, 1999, 6 січня.

12. Постанова Кабінету Міністрів України № 135 від 22.02.1995 року „Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень”.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” // ЗП. -1996. -№21. -ст.596.

14. Постанова Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року “Питання державної інспекції України по контролю за цінами” // Офіційний вісник України. -2000. -№50. -ст.2162.

15. Постанова Кабінету Міністрів України № 1432 від 13 вересня 2000 року “Про Державну інспекцію з контролю за цінами” // Офіційний вісник України. -2000. -№38. -ст.1621.

Спеціальна література:

1. Артус М.М. Функціонування систем цін у фінансовому механізмі ринкової економіки України. – К.: Кондор, 2008.

2. Богун Віктор, Солодухін Геннадій. Господарсько-правова відповідальність за порушення законодавства про ціни // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 1.

3. Державне регулювання економіки /За ред. д-ра. екон. наук, проф., академ. АН Вищої школи України І.Р.Михасюка/ – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів: “Українські технології”, 1999.

4. Дешко Л. Державне регулювання системи цін на лікарські засоби в Україні  // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 10.

5. Дзюбик С., Ривак О., Основи економічної теорії. –К.: Основи, 1994.

6. Мумладзе І. Державний контроль у сфері цін і ціноутворення та захист прав суб’єктів господарювання // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 2.

7. Павленко Дмитро. Деякі питання застосування податкових правил про «звичайні ціни» в контексті судової практики // Юридичний журнал. – 2009. - №3.

8. Сафонов І. Удосконалення правового регулювання цін і ціноутворення – важливий засіб державної підтримки аграрних товаровиробників // Право України. – 2005. - № 9.

9. Солодухин Г. О предмете правового регулирования законодательства о ценообразовании // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 11.

10. Тахтай Юлія. Правові колізії державного регулювання ціноутворення // Юридичний журнал. – 2009. - №7.

11. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003.

12. Туган-Барановиський М.І. Політична економія. Курс популярний. – К.: Наукова думка. –1994.

13. Філіна Г.І. Управління витратами та цінами. – К.: Кондор, 2008.

14. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації. Балабанова Л.В.: Навч. посіб. реком. МОН України. – К.: Професіонал, 2004.

15. Ціноутворення. 3-тє видання перероблене та доповнене. Колесников О.В.: Навчальний посібник рекомендовано МОН україни. – К.: ЦУЛ, 2007.

Завдання 1. Визначте принципи встановлення та застосування цін в України.

Завдання 2. Складіть схему видів цін і тарифів.

Завдання 3. Охарактеризуйте форми державного регулювання цін і тарифів.

Завдання 4. Розкрийте суть та значення індикативних цін.

Завдання 5. Визначте перелік прав державних органів з контролю за цінами.

Задача 1. Державною інспекцією з контролю за цінами прийнято рішення стягнути необгрунтовано одержану виручку та штраф у подвійному розмірі виручки з установи, яка перебуває на державному бюджеті.

Оскарживши рішення Державної інспекції з контролю за цінами, представник установи звернув увагу на положення ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, згідно з яким, стягненню до бюджету підлягає виручка. Державна ж установа виручки не отримує, оскільки перебуває на забезпеченні державного бюджету, і не є прибутковою організацією.

Окрім того, установа представила платіжні доручення, якими підтверджується факт перерахування нею одержаних коштіву повному обсязі на рахунок державного підприємства, що одержало доход від реалізації через установу виробленої ним продукції.

Спір було передано на розгляд адміністративного суду.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Задача 2. Граничний рівень рентабельності за буханку хліба встановлено на рівні 5 відсотків.

Фактична ціна за хліб “Сумський новий” (з урахуванням затрат) складала 5, 40 (п’ять сорок) одиниць. Фізична особа-підприємець реалізовувала хліб за ціною 7 одиниць.

Державна інспекція з контролю за цінами застосувала економічні санкції до виробника хліба на тій підставі, що ним реалізовувався товар з розрахунку більше відсотків рентабельності, замість граничного 5 відсотків.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Задача 3. Між ДП «А» та ТзОВ «Б» укладено договір купівлі-продажу № 360, відповідно до якого ДП «А» зобов’язувалося придбати медичні препарати згідно з накладними, які є невід’ємною частиною договору. Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунок продавця до терміну, який визначений у накладній, але не пізніше п’яти банківських днів з дати поставки.

Згідно з додатком, що є невід’ємною частиною договору, ДП «А» зобов’язалося до встановленої у ньому дати купити, а ТзОВ «Б» продати 2 500 доз вакцини за умови, що її вартість не буде перевищувати середньої вартості вакцини у м. Києві.

Постановою апеляційного господарського суду договір купівлі-продажу № 360 визнано неукладеним з огляду на відсутність у договорі такої істотної умови, як ціна товару та неприйнятність її визначення ТзОВ «Б» в односторонньому порядку згідно з видатковою накладною.

ДП «А» звернулося із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, вважаючи, що ціна не є істотною умовою договору купівлі-продажу, і досягнення згоди щодо неї не вимагається.

Дайте правовий аналіз ситуації.

Задача 4. Державною інспекцією з контролю за цінами на підставі акта № 130 було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким встановлено, що ТзОВ «Примед» порушено вимоги чинного законодавства щодо встановлення постачальницько-збутової надбавки на лікарські засоби.

Зазначеним актом перевірки, зокрема, встановлено що ТзОВ «Примед» здійснював торгівлю лікарськими засобами, ціни на які підлягають державному регулюванню, за цінами, сформованими із застосуванням постачальницько-збутової надбаки у розмірі 35 відсотків від оптової ціни виробника.

У видаткових та прибуткових накладних, на підставі яких ТзОВ «Примед» придбав лікарські засоби у виробника, окремо зазнчені:

- ціна заводу виробника (оптова ціна);

- відсоток знижки;

- фактична відпускна ціна, за якою ТзОВ «Примед» купував товар у виробника.

Як встановлено актом перевірки, ціни на придбані ТзОВ «Примед» лікарські засоби, формувалися ним виходячи із ціни, зазначеної у відповідних накладних як ціна заводу-виробника, а не із ціни, за якою фактично купувалися лікарські засоби.

Державна інспекція з контролю за цінами виходила із того, що оптовою треба вважати ціну, за якою ТзОВ «Примед» фактично придбав лікарські засоби у заводу-виробника. Саме на основі цієї ціни мала встановлюватися ціна для споживачів з урахуванням постачальницько-збутової надбавки.

ТзОВ «Примед» оскаржив рішення Державної комісії з контролю за цінами до суду, вважаючи, що оптовою є ціна заводу-виробника, а не ціна, за якою фактично було придбано товар.

Вирішіть спір.

Задача 5. Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами про визнання недійсним рішення інспекції.

Рішенням інспекції на товариство було накладено економічні санкції, передбачені ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, у зв’язку із перевищенням граничного розміру плати за проживання в гуртожитку, встановленої законодавством.

Позовні вимоги товариство обгрунтовувало тим, що мешканці гуртожитку мають заборгованість по оплаті за проживання у ньому, і товариство встановленої ним плати фактично не отримувало.

Інспекція у своєму запереченні відстоювала позицію про порушення законодавства незалежно від отримання виручки.

Яке рішення, на вашу думку, має постановити суд?

Задача 6. Державною інспекцією з контролю за цінами до Товариства застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Перевіркою було встанвлено, що Товариство включило у ціну обслуговування торгового місця додаткові послуги, які надаються продавцям. За окрему плату продавцям, зокрема, можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, зважування на товарних вагах, утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення, вантажно-розвантажувальні роботи тощо.

Відповідно до рішення місцевої ради граничний розмір тарифу за надання торгового місця для фізичних осіб складає 10 умовних одиниць. Як вбачається із встановлених інспекцією обставин, при наданні торгового місця справлялася плата у сумі 100 умовних одиниць, яка включала додаткові послуги.

Товариство звернулося до суду з позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що встановлена ним сума включає як надання власне самого торговельного місця, так і надання перелічених вище додаткових послуг.

Вирішіть спір.