31. Вплив політики лібералізації зовнішньої торгівлі на фінансовий стан України.

В Україні політика експортне імпортного регулювання у 90 х роках призвела до досить суперечливих результатів Поряд із тим що лібералізація екс порту сприяла збільшенню поставок на зарубіжні ринки українських товарів пою структурі залишається недосконалою. Більше того, вільне вивезення окремих видів сировини і матеріалів які використовуються у національному виробництві спричинило зменшення їх пропозиції на внутрішньому ринку підвищення внутрішніх цін на них і в результаті знизилася конкурентоспроможність відповідних видів національного виробництва.

Найяскравіше такі тенденції виявилися в галузі чорної металургії у виробництві олії (експорт насіння) у харчовій промисловості (вивезення живої худоби) в легкій промисловості (експорт шкірсировини) у галузях — споживачах кольорових металів (експорт метало бруду). Тому було прийнято низку урядових рішень про обмеження відповідного впливу експорту через запровадження експортного (вивізного) мита внесення заборон (щодо експорту кольорових металів).

Регулювання імпорту на починаючи 90 х років було мінімальним із середини 90 х років у цілому не наблизило України до того рівня тарифного захисту який практикується у більшості країн що розвиваються, з їхнім розвитком національної промисловості Нині Україна ще не будучи членом СОТ має середньоарифметичний рівень імпортного мита нижчий за 10% а середньо зважений — 7,1% у тому числі з промислових товарів — лише 5,5%. Це помітно менше ніж у багатьох країнах членів СОТ.

Водночас спроби в умовах України значно підвищити рівень імпортною мита на окремі товари, як правило, не давали ефекту. Основні причини такого стану полягають у тому, що: 1)Зростання протекціонізму наштовхувалося на контртенденцію до зростаючого зсуву імпорту в "тіньову економіку", за якого спостерігалося масове ухиляння від сплати мита і податків на імпорт (ПДВ, акцизний збір). 2)Надто пасивний захист національного виробника призвів до штучного відгородження його від зовнішнього конкурентного середовища. 3)В Україні не тільки відсутні механізми пільгового фінансування й стра­хування експорту, а й спостерігається хронічне неповернення експортерам сплаченого ПДВ, причому сума заборгованості держави становить, за різними оцінками, від 3,5 до 6 млрд. грн. 4)Не було створено стимулів для нарощування імпорту високих технологій, закупівлі ліцензій, ноу-хау для виробництва національних конкуренто­спроможних виробів. 5)Недосконалими залишалися механізми регулювання імпорту за допо­могою стандартів, екологічних, санітарних та інших норм безпе­ки споживання, що не виключає можливості збуту на ринку України за низь­кими цінами неякісних і небезпечних для здоров'я або навколишньою середовища товарів.

Успішне нарощування конкурентоспроможності українських підприємств у пріоритетних сферах потребує концентрації зусиль уряду на реалізації таких завдань: 1)Прийняття державних програм розвитку експортного потенціалу її структурної перебудови економіки з орієнтацією на високотехнологічний розвиток і створення міжнародних конкурентних переваг 2)Стимулювання розвитку ринкової інфраструктури, оскільки й якість визначає можливості ефективнішої діяльності усіх суб'єктів ринку, не порушу­ючи при цьому умов рівноправної конкуренції. 3)Перенесення в імпортній полинні акцентів із митно-тарифного захисту на інструменти технічного регулювання (стандарти, технічні, екологічні, санітарні, фіюсанітарні, ветеринарні вимоги) й процедури забезпечення прав споживачів, які мають бути гармонізовані з міжнародними та європей­ськими нормами. 4)Забезпечення присутності українських експортерів на пріоритетних для нашої країни ринках і створення умов для успішнішою просування на нові зарубіжні ринки, особливо ринки наукомістких товарів і послуг.