Розділ 9. Внутрішньобанківські операції

Придбання основних фондів і нематеріальних активів є різновидом довгострокових вкладень банку.

Основні фонди - матеріальні цінності, якими володіє або користується установа банку не менше одного року з моменту введення їх в експлуатацію і вартістю не менше 200 (двісті) гривень, яка поступово зменшується в зв'язку з фізичним і моральним зносом. Основні фонди мають фізичну форму. До складу основних фондів також входять капітальні витрати (тобто витрати на будь-яке поліпшення, модернізацію, реконструкцію).

Нематеріальні активи - фізично неіснуючі засоби довгострокового користування. До них відносяться програмне забезпечення, авторські права, товарні знаки та інше.

Основними завданнями обліку основних фондів і нематеріальних активів є:

• правильне і своєчасне документування і відображення операцій руху основних фондів і нематеріальних активів;

• контроль збереження основних фондів і нематеріальних активів,

• правильне і своєчасне нарахування амортизації.

Наказом керівника банку призначається відповідальна особа (особи), яка відповідає за цілісність основних фондів і нематеріальних активів, і з якою укладається договір про матеріальну відповідальність. Наказом керівника банку визначається склад постійно діючої комісії, в обов'язки якої входить прийом, вибуття, передача й інші операції банку з основними фондами і нематеріальними активами.

Ведення фінансового обліку придбання, вибуття, нарахування амортизації, переоцінки, інвентаризації основних фондів і нематеріальних активів регулюється “Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України”, затвердженої постановою Правління НБУ.

Податковий облік руху основних фондів і нематеріальних активів, нарахування амортизації і переоцінка, віднесення на валові витрати і доходи регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Необоротні активи банку можуть бути як придбані, так і виготовлені самостійно.

Облік витрат на придбання чи виготовлення необоротних активів здійснюється на рахунках 4 класу Плану рахунків.

Одиницею обліку основних засобів банку є інвентарний об'єкт - закінчений пристрій з усіма до нього пристосуваннями чи окремий об'єкт, призначений для самостійного функціонування.

У бухгалтерському обліку основні засоби і нематеріальні активи оцінюються і відображаються за первісною вартістю (вартістю придбання).

В первісну вартість включаються всі витрати, пов'язані з придбанням, транспортуванням, монтажем і введенням у дію основних фондів, а також суми непрямих податків, держмита, реєстраційних зборів і інших витрат, які безпосередньо пов'язані з введенням в експлуатацію об'єкта. При самостійному виготовленні основних фондів в первісну вартість також включається сума оплати праці особам, що виготовляли дані засоби.

У процесі експлуатації основних фондів і нематеріальних активів їхня первісна вартість може збільшуватися внаслідок переобладнання, модернізації, модифікації, реконструкції й інших істотних удосконалень.

Відображення на балансі об'єкта необоротних активів здійснюється на підставі акта введення в експлуатацію. Аналітичний облік об'єктів ведеться в інвентарних картках і інвентарних книгах. Інвентарні картки й інвентарні книги ведуться в банку автоматизовано. В процесі роботи (при необхідності) інвентарні картки й інвентарні книги формуються і можуть роздруковуватися на паперових носіях на будь-яку дату. Крім карток і книг, формуються інші регістри обліку необоротних активів – описи, відомості з різним обсягом інформації. Звірення даних аналітичного обліку основних фондів і нематеріальних активів із синтетичним проводиться шляхом щомісячного формування опису об'єктів, завіреного підписами виконавця і контролера (головного бухгалтера чи заступника головного бухгалтера).

Процес поступового перенесення вартості основних фондів і нематеріальних активів у період їхнього корисного використання на витрати банку називається амортизацією.

Амортизація об'єкта основних фондів чи нематеріальних активів, накопичена з моменту введення об'єкта в експлуатацію, називається зносом. Різниця між первісною вартістю і зносом називається балансовою вартістю.

Амортизація основних фондів в фінансовому обліку нараховується щомісяця прямолінійним методом, виходячи з терміну корисного використання, встановленого на кожну групу основних фондів:

1 група – будинки, споруди - 20 років

2 група – машини й устаткування (комп'ютерне, для пластикових карток, охоронно-пожежне, системи кондиціонування, ксерокси і т.п.) - 4 роки

3 група – транспортні засоби - 6 років

4 група – інструменти, прилади, інвентар (меблі) - 4 роки

5 група – інші основні засоби - 6 років.

Нематеріальні активи підлягають щомісячній амортизації, яка нараховується прямолінійним методом. На кожен нематеріальний актив встановлюється індивідуальний термін корисного використання, який визначається банком самостійно, виходячи з наступних критеріїв:

• досвід роботи банку з подібними активами,

• сучасними тенденціями в розвитку програмних продуктів,

• експлуатаційними характеристиками, тощо.

Термін корисного використання нематеріального активу затверджується наказом керівника банку.

Термін корисного використання капітальних витрат по орендованих основних фондах розраховується, виходячи з терміну лізингу (оренди) цих основних фондів відповідно до умов договору.

По малоцінних необоротних матеріальних активах амортизація нараховується в розмірі 100 % у момент введення об'єкта в експлуатацію.

Термін корисного використання об'єкта основних фондів і нематеріальних активів може переглядатися в залежності від зміни економічних вигод у процесі його експлуатації, що оформлюється відповідним наказом банку.

По придбаних основних засобах і нематеріальних активах амортизація нараховується з першого числа місяця, який настає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, а по тим, що вибули, нарахування припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, коли проведена операція вибуття.

З метою приведення балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів у відповідність з ринковою ціною у фінансовому обліку, банк може самостійно проводити їхню переоцінку на підставі наказу керівника.

При визначенні справедливої вартості об'єктів основних засобів і нематеріальних активів використовуються дані прайс-листів, заключна оцінка вартості основних засобів і нематеріальних активів незалежними експертами, а у випадках переоцінки нерухомого майна або у випадках, визначених чинним законодавством – використовується оцінка професійного оцінювача. Якщо немає можливості визначити справедливу вартість перерахованими способами, в банку може бути створена комісія зі своїх фахівців для визначення можливої справедливої вартості основних засобів і нематеріальних активів, що переоцінюються. У разі потреби переоцінки одного чи декількох об’єктів, на ту ж дату переоцінюються всі об'єкти даної групи. Індекс переоцінки визначається як :

Ip = Rs/Os , де

Ip – індекс переоцінки

Rs – справедлива вартість

Os – залишкова вартість.

При цьому об'єкти групи нематеріальних активів підлягають подальшій щорічній переоцінці.

Дані переоцінки у фінансовому обліку не впливають на дані в податковому обліку.

Переоцінка основних фондів і нематеріальних активів у податковому обліку здійснюється за методикою розрахунку, передбаченою Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Для відображення переоцінки в бухгалтерському обліку застосовуються рахунки 4-го класу та рахунки 5100 і 5101.

Для приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку і фактичної наявності основних засобів і нематеріальних активів не рідше одного разу на рік – за станом на 1 листопада обов'язково - у банку проводиться інвентаризація. Також інвентаризація може проводитися:

• у випадку заміни матеріально-відповідальної особи;

• при виявленні фактів крадіжки;

• у випадку пожежі або стихійного лиха;

• у випадку реорганізації або ліквідації банку.

Для проведення інвентаризації створюється комісія, до складу якої входять члени постійно діючої комісії й інших співробітників банку. Склад комісії затверджується наказом керівника банку. Затверджені протоколом інвентаризаційної комісії результати інвентаризації повинні знайти відображення в бухгалтерському обліку не пізніше 31 грудня поточного року.

Для ведення своєї діяльності банк, крім основних засобів і нематеріальних активів, придбаває малоцінні і швидкозношувальні предмети і господарські матеріали. Малоцінні і швидкозношувальні предмети – це товарно-матеріальні цінності, які мають термін корисного використання менше одного року. До господарських товарів відносяться канцелярські товари, папір, поліграфічна продукція.

Господарські товари і малоцінні і швидкозношувальні предмети оцінюються в обліку по первісній вартості (по витратах, понесеним на придбання). В момент введення в експлуатацію малоцінних і швидкозношувальних предметів нараховується знос у розмірі 100%. Облік МШП в інвентарних книгах і картках не ведеться.

Придбання банком господарських товарів та МШП здійснюється в міру необхідності в кількості, яка достатня для задоволення існуючих на даний конкретний момент часу потреб працівників банку. Придбані банком господарські товари та МШП передаються відразу в експлуатацію - склад в приміщенні банку не передбачений. Облік видачі господарських товарів та МШП працівникам банку ведеться в спеціальній книзі, яка зберігається у матеріально-відповідального працівника банку. Дана книга є внутрішнім регістром банку.

Банк має право як здавати, так і одержувати в оренду основні засоби по вартості, що обумовлюється в договорі оренди. Договір є основним документом для проведення даної операції. Невід'ємною частиною договору є акт прийому-передачі цінностей, що здаються в оренду .

Якщо банк передає в оренду основні засоби та нематеріальні активи, то протягом всього терміну оренди враховує на своєму балансі на окремому аналітичному рахунку дані основні засоби і нематеріальні активи й амортизує їх. Отримана плата включається в доходи банку.

Отримані банком в оренду основні засоби і нематеріальні активи враховуються на позабалансовому рахунку. Якщо в оренду здані не цілісні об'єкти, а частина об'єкта (наприклад, частина приміщення), на позабалансовий рахунок прибуткується сума, пропорційна частини площі, що отримана в оренду.

За узгодженням сторін (це повинно регулюватися договором) витрати на поліпшення основних фондів можуть здійснювати як орендодавець, так і орендар.

Для обліку основних засобів використовуються рахунки: 4400 “Основні засоби”, 4409 “Знос основних засобів”, 4430 “Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за невведеними в експлуатацію основними засобами”, 4431 “Обладнення, що потребує монтажу”.

Облік витрат, пов’язаних з поліпшенням ОЗ здійснюється за рахунками обліку капітальних інвестицій. При цьому первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, тощо), в результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди від використання цього об’єкта. Поліпшення основних засобів відображається такими проводками: передоплата Дт 3511 Кт 1200; виконані роботи Дт 4430 Кт 3511; віднесення суми поліпшення на збільшення вартості об’єкта: Дт 4400 Кт 4430.

Витрати, що здійснюються для підтримання (капітальний та поточний ремонти) об’єкта основних засобів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість. Під час проведення робіт для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані здійснюються такі проводки: передоплата Дт 3519 “інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку” Кт 1200; виконані роботи – Дт 7420 “Витрати на утримання власних основних засобів і нематеріальних активів” Кт 3519.

Нарахована сума амортизації відображається так: Дт 7423 Кт 4409.

Затвердженні результати інвентаризації відображаються в обліку та звітності того місяця, в якому проведена інвентаризація. Основні засоби, що виявлені у надлишку підлягають оприбуткуванню: Дт 4400 Кт 6499 “Інші небанківські операційні доходи”. Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що невистачає) необоротних активів списується на витрати звітного періоду до встановлення осіб, які мають відшкодовувати нестачі чи втрати: Дт 7490, 4409 Кт 4400, одночасно Дт 9610 “Борги банків, які списані у збиток” Кт 9910. Після встановлення осіб, які мають вілшкодовувати збитки сума відшкодування зараховується до дебіторської заборгованості та доходу звітного періоду:

Дт 3552 Кт 6499 одночасно Дт 9910 Кт 9610.

Дебіторська заборгованість виникає в процесі діяльності банку і свідчить про вилучення коштів з обороту банку. Дебіторська заборгованість - сума боргів юридичних і фізичних осіб перед банком.

Дебіторська заборгованість банку складається з:

• дебіторська заборгованість по основній діяльності банку:

• по розрахунках із клієнтами і банками з придбання готівкової і безготівкової національної й іноземної валюти, а також за власний рахунок,

• по розрахунках із клієнтами і банками з придбання цінних паперів, а також за власний рахунок,

• по розрахунках з надання банком фінансових послуг;

• дебіторська заборгованість по інших операціях:

• розрахунки із співробітниками банку, акціонерами,

• розрахунки по господарській діяльності банку (оплата товарів, робіт, послуг, податки й обов'язкові платежі, суми до з'ясування й інші).

Дебіторська заборгованість по основній діяльності оформлюється письмово, як зобов'язання по оплаті боргу позичальником.

Дебіторська заборгованість враховується на балансі по первісній вартості й оцінюється по реальній вартості реалізації, виходячи із сум, що можуть бути отримані при погашенні цієї заборгованості, з урахуванням безнадійної заборгованості.

Заборгованість, визнана безнадійною, зменшує дохід банку як резерв під можливі втрати. Класифікація дебіторської заборгованості по групах ризику здійснюється в залежності від термінів її перебування на балансі.

Своєчасне погашення дебіторської заборгованності не впливає на фінансовий стан банку.

Кредиторська заборгованість - сума заборгованості банку перед клієнтами (юридичними, фізичними особами і банками).

Кредиторська заборгованість банку складається з:

► кредиторська заборгованість по основній діяльності банку:

• по розрахунках із клієнтами і банками з придбання готівкової і безготівкової національної й іноземної валюти, а також за власний рахунок,

• по розрахунках із клієнтами і банками з придбання цінних паперів, а також за власний рахунок,

• по розрахунках за отримані банком фінансові послуги;

► кредиторська заборгованість по інших операціях:

• розрахунки з працівниками банку, акціонерами,

• розрахунки по господарській діяльності банку (продаж товарів, робіт, послуг, фінансовий лізинг, податки й обов'язкові платежі, суми до з'ясування й інші).

Кредиторська заборгованість в межах діючих термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважається нормальною. Порушення термінів платежів по кредиторській заборгованості визначає наявність простроченої заборгованості. Якщо термін давності позову минув, кредиторська заборгованість підлягає внесенню в дохід державного бюджету згідно вимог діючого законодавства України.

Заробітна плата працівникам банку нараховується виходячи із штатного розкладу, посади, яка проходить наказом. Нарахування в загальному заробітної плати проводиться два рази в місяць на 1 і 16 число. Причому 16 числа нараховується заробітна плата-40% відставки,

При нарахуванні заробітної плати враховується:

• кількість робочих днів в місяці;

• кількість пропрацьованих днів;

• сума щоденної заробітної плати, що розраховується як ставка ділена на кількість днів місяця * кількість днів пропрацьованих.

В другій половині місяця по кожній ставці із заробітної плати банк зобов’язаний зняти податки (прибутковий податок; податок в Пенсійний фонд, в Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, в Фонд зайнятості; профспілкові внески).