logo
Індивідуальна робота

1.1. Загальна характеристика запозичених банківських ресурсів

Основними джерелами запозичення коштів для банківських установ є:

До боргових цінних паперів належать банківські облігації, які засвідчують внесення їхніми покупцями грошових коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати їм номінальну вартість у визначений строк з виплатою фіксованого процента.

Основними перевагами банківських облігацій є те, що вони не дають права управління банком, а емісія облігацій не призводить до втрати контролю над управлінням банку; проценти, які виплачуються за облігаціями, зараховуються на збільшення валових витрат; власникам облігацій виплачується фіксований розмір процента, що не залежить від зростання розміру процента на грошовому ринку, і строк погашення облігацій значно довший, ніж строки за міжбанківськими кредитами1.

Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переводяться у власний капітал банку. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.2.

На сьогодні серед українських банків набуває поширення запозичення коштів шляхом розміщення єврооблігацій. Єврооблігації за своєю сутністю – це боргові зобов’язання, що випускаються позичальником при отриманні довгострокової позики на вторинному ринку.

Ці облігації випускаються поза межами країни походження валюти та розміщуються серед іноземних інвесторів. Інтерес бізнесу до зовнішніх запозичень пояснюється нездатністю внутрішнього ринку капіталу задовольнити кредитні потреб зростаючої економіки.

Однак єврооблігації – це інструмент залучення коштів, доступний переважно для розвинутих та сильних банків зі стійкими та непохитними позиціями на ринку, оскільки мінімальний, економічно обґрунтований обсяг емісії становить 100 млн. доларів США, і крім процентних виплат емітент має втрати по комісіях при випуску, що є максимальними лише при першому виході на ринок.

Проте даний інструмент має дуже велику кількість переваг, серед яких: відносна дешевизна залучення коштів; досить тривалі строки залучення ресурсів (від 5 років); відсутність застави; формування гнучкої податкової політики при використанні єврооблігацій; поширення інформації про емітента на міжнародних ринках, формування кредитної історії емітента; широке коло інвесторів та інші3.

Міжбанківські кредити відіграють особливу роль у формуванні банківських ресурсів. Специфіка міжбанківських кредитів полягає насамперед у можливості оперативного одержання коштів банками, в яких виникла потреба в додаткових ресурсах. Банки, які нормально функціонують, використовують міжбанківський кредит як інструмент регулювання власної ліквідності та платоспроможності. Основною перевагою цього виду ресурсів є висока мобільність цих коштів, головним недоліком – їх відносно висока вартість 4.

Пропозиція коштів на ринку міжбанківських кредитів надходить від тих кредитних установ, в яких на деякий час звільняється частина належних їм ресурсів. Такі кредити мають короткостроковий характер; серед них переважають кредити на один день, які, як правило, не мають ніякого забезпечення. Банкам вигідно розміщувати вільні кредитні ресурси в інших банках, оскільки вони є більш надійними порівняно з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності.

Для підтримки ліквідності та фінансової стійкості комерційних банків, при тимчасовій нестачі коштів, з боку центрального банку надається допомога у вигляді отримання кредиту. Центральний банк надає міжбанківські кредити комерційним банкам через механізм рефінансування. Особливо це питання актуальне в умовах сьогодення, коли комерційні банки через наслідки фінансової кризи відчувають невпевненість як щодо надійності свої контрагентів, так і щодо стану власної ліквідності 1.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування банків:

— проведення операцій на відкритому ринку;

— надання стабілізаційного кредиту;

— здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі та продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит овернайт).

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності та векселів Державного казначейства України, що враховані банком.

Одержані за допомогою тендера кредити НБУ не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, переведеному у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кредитних операцій банку не використовується. Він надається банкам строком до одного або трьох років.

НБУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів із купівлі-продажу державних та інших цінних паперів можуть бути банки. За допомогою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені кошти.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції репо.

Репо— фінансова операція, за якої одна сторона продає цінні папери іншій, перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений строк, або на вимогу другої сторони2.