1.2. Емісія облігацій як одна з форм залучення капіталу

У міру специфіки банківської діяльності , більшість кредитних установ потребує постійного вливання додаткового капіталу для фінансування своїх кредитних та інвестиційних операцій.

Депозитна база банківської установи не завжди може забезпечити себе у повній мірі фінансовими ресурсами. Більша частина депозитів комерційних банків відкрита на строк до одного року, в той час як реалізація інвестиційних проектів потребує довгострокових вкладень. Треба додати, що депозити фізичних осіб надзвичайно чутливі до соціальних коливань, зміни політичної та економічної ситуації, а депозити юридичних осіб перебувають під впливом сезонних коливань та ринкової конюнктури5.

Один із найпривабливіших шляхів зростання власних ресурсів комерційних банків – емісія та розміщення серед юридичних і фізичних осіб акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Як свідчить світовий досвід, емісія цінних паперів є одним із найефективніших інструментів вирішення фінансових і управлінських проблем, які стоять перед компанією.

Однією із реальних форм залучення капіталу для банківської установи може стати випуск облігацій. Враховуючи те, що банківські облігації – найдешевший інструмент середньо- та довготермінового залучення ресурсів, розвиток яких безпосередньо впливає на збільшення періоду кредитування банківської установи та зниження кредитних ставок.

На сьогодні український ринок облігацій перебуває в стадії становлення й оцінюється як достатньо перспективний, хоча в світовій практиці облігації банків займають провідне місце на фінансовому ринку.

Вивчення зарубіжного досвіду показує, що банківські облігації в розвинених зарубіжних країнах – це найпоширеніший вид цінних паперів. У Німеччині, наприклад, банки випускають найбільшу кількість облігацій, значна частина яких забезпечується заставою чи державними гарантіями. На основі випуску власних облігацій німецькі банки формують стійкі середньо- та довготермінові ресурси 6.

Одним із сучасних методів зовнішніх запозичень банків є випуск та продаж на міжнародних фінансових ринках єврооблігацій. Єврооблігації – це міжнародні боргові цінні папери, номіновані у валюті, відмінній від валюти країни емітента, які випускаються позичальниками для отримання довгострокової позики та розміщуються за допомогою синдикату андерайтерів серед іноземних інвесторів.

Приставка «євро» на сьогодні – данина традиції, оскільки перші такі облігації зявилися в Європі. Єврооблігації мають купони, які дають право на отримання відсотків у обумовлені терміни, та випускаються з фіксованою або плаваючою ставкою.

Єврооблігаціям властиві такі особливості:

• їх розміщують, як правило, на ринках декількох країн;

• валюта єврооблігації позики не обовязково є національною грошовою одиницею не тільки для емітента, а й для інвесторів;

• розміщення проводиться емісійним синдикатом;

• випуск цінних паперів та їх обіг проводиться відповідно до правил та стандартів, встановлених ринком;

Обсяги емісії єврооблігацій українських банків подано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Діючі випуски єврооблігацій банками України

За даними таблиці можна зробити висновок, що серед вітчизняних банків провідними емітентами єврооблігацій є ПриватБанк та Укрексімбанк. На сучасному етапі українські банки залучають кошти шляхом емісії облігацій типу LPN та ABS.

LPN (Loan Participation Notes, облігації участі в кредиті) – боргові цінні папери, що що дають змогу інвесторам купувати частки у виданому позичальнику кредиті чи кредитному портфелі. Облігації даного типу переважно середньострокові.

ABS (Asset Backed Securities, єврооблігації за операціями секюритизації) – боргові цінні папери, забезпечені фінансовими активами, роль яких можуть виконувати кредити, лізингові платежі, іпотечні кредити тощо.

Поточні випуски єврооблігацій, що проведені українськими банками, сягають 4,6 млрд. дол. Зокрема, емісію єврооблігацій провели лише два державні банки – Укрексімбанк та Ощадбанк. Останній – вперше випустив такі облігації. Укрексімбанк вперше прямо розмістив єврооблігації, номіновані у гривні, на суму майже 2,4 млрд. грн. з відсотковою ставкою 11%. Випуск цінних паперів за такою низькою ставкою вказує на довіру іноземних інвесторів до вітчизняних емітентів і зниження рівня валютних ризиків щодо гривні.

Використання єврооблігацій дає змогу українським банкам залучати кошти на середньо- або довгостроковий період. Оскільки такі цінні папери котируються на міжнародних біржах, тому вимоги до їх емітентів є доволі високими: наявність підтвердженої міжнародним аудитором звітності та кредитних рейтингів від відомих рейтингових агентств. Втім таке розкриття інформації є економічно виправданим, оскільки запозичення шляхом випуску єврооблігацій є найдешевшими.

Загалом ринок єврооблігацій наразі є пріоритетним джерелом фінансування для поповнення ресурсної бази вітчизняного банківського сектору.

Водночас найсуттєвішим недоліком ринку єврооблігацій є його недоступність для більшості українських банків. Це зумовлено низькою ефективністю діяльності банківських установ, що не дає їх змогу отримати високі кредитні рейтинги. Саме тому серед діючих банків України лише одиниці мають можливість використовувати єврооблігації як джерело зовнішніх запозичень. Крім того, є високі втрати на отримання рейтингу, одержання дозволу на емісію, випуск облігацій та інші юридичні витрати7.