1.4. Рефінансування нбу

В Україні кредитором останньої інстанції є Національний банк України. Економічна сутність кредитів НБУ на макрорівні полягає в тому, що через кредитування банків та інших кредитних установ здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків.

На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманню банками своєї ліквідності на необхідному рівні, зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтам.

Кредитна діяльність центрального банку впливає не тільки на рівень ринкових процентних ставок, а й на процес управління грошовим обігом та забезпечення стабільності грошової одиниці

Кредитні відносини НБУ з банками ще з початку його створення мали адміністративний характер. У 1991–1994 рр. з дозволу Верховної Ради, указів Президента, Кабінету Міністрів – НБУ повністю фінансував дефіцит державного бюджету. Крім того, він надавав кредити банкам для підтримки неефективної діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких була потенційними банкрутами. Між банками ресурси розподілялися з урахуванням розміру статутного фонду.

Кредити Національний банк надавав за пільговою процентною ставкою, що була нижчою від рівня облікової ставки, і тим більше нижчою від рівня інфляції, що прискорювало процес знецінення грошей. Так, у 1993 р. середня облікова ставка, установлена НБУ, дорівнювала 190% річних, а фактична ставка, за якою Національний банк видавав кредити, – 68,5 % річних при рівні інфляції 10 156%.

Кредити банкам для підтримання їхньої ліквідності до 1994 року надавалися опосередковано. Тобто відповідно до рішень законодавчих та виконавчих органів централізовані цільові кредити одержували безпосередньо підприємства та організації. Такі кредити нерідко потрапляли до неплатоспроможних клієнтів, яких підтримувала держава, і досить часто не поверталися. Це ускладнювало стан ліквідності банків і вимагало нових емісійних кредитів. У 1995 році Національний банк України відмовився від кредитування суб’єктів господарювання, що сприяло зміцненню економічних відносин із банками. Крім того, було запроваджено цільові кредитні аукціони з продажу кредитів банкам для кредитування підприємств, які потребують державної фінансової допомоги.

У 1996 році НБУ застосував ломбардне кредитування під заставу державних цінних паперів та угод репо. З 1998 року кредитні аукціони замінюють тендерами, а з 2001 року починають надавати кредити овернайт замість ломбардних кредитів.

Відмова від емісії грошей як джерела фінансування дефіциту державного бюджету, введення в дію ринкових механізмів рефінансування комерційних банків (запровадження кредитних аукціонів, відмова від адміністративного розподілу кредитів між банками), установлення облікової ставки на позитивному рівні відносно темпів інфляції, адміністративне регулювання процентних ставок комерційних банків – усі ці заходи дали змогу впродовж 1995–1997 рр. дещо сповільнити темпи зростання грошової маси та інфляції, знизити облікову ставку НБУ та процентні ставки банків і стабілізувати грошово-кредитний ринок. У 1997 р. облікова ставка (середня) була встановлена Національним банком на рівні 24,5%, за рівня інфляції 10,1%.

У 1998 р. у зв’язку з фінансовою кризою ситуація на грошовому ринку України різко погіршилася, що поставило під загрозу стабільність гривні. Національний банк України змушений був протягом року кілька разів підвищувати облікову ставку, у результаті чого вона зросла до 82% на кінець року.

У 1999–2004 р. в Україні спостерігалася в цілому позитивна динаміка основних макроекономічних показників – зростання реального обсягу ВВП, сповільнення темпів інфляції, курсова стабільність. Ситуація, що склалася на грошовому ринку, дала змогу НБУ поступово знижувати облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки зумовило і зниження процентної ставки за кредитами, наданими банками в реальний сектор економіки.

Так, у 2005 році облікова ставка дорівнювала 9,5%. Її зниження відбулось і у 2006 році до 8,5%, у 2007 році – до 8% річних. Негативним моментом стало збільшення облікової ставки до 10% станом на 01.01.2008 р. та до 12% на 01.01.2009 р. Потім знову спостерігалося зниження облікової ставки і станом на 23.03.2012 р. вона дорівнювала 7,75%9.

Національним банком України у 2011 році банкам було надано рефінансування в обсязі 28,8 млрд. грн., основна частина якого у другому півріччі на умовах РЕПО. Потреба банків у рефінансуванні НБУ залишається низькою, тому що можливості розміщення таких ресурсів в дохідні активи обмежені низьким платоспроможним попитом. Для окремих установ ресурс від НБУ є відносно «безпечним» (в першу чергу це стосується держбанків), що дозволяє використовувати довгострокові кредити НБУ для кредитування економіки. Основним інструментом регулятора для вилучення надлишкової ліквідності з ринку залишається розміщення депозитних сертифікатів10.