Методичні рекомендації до самостійної роботи

Ключові терміни і поняття:

Банківська система(БС), довіра БС, стабільність БС, гарантії БС, надійність БС, створення банку, банківська ліцензія, банківська конкуренція, грошові заощадження, вкладники банків, регулювання діяльності банків, показники та нормативи діяльності, узагальнені показники діяльності, система гарантування вкладів, фонд гарантування вкладів.

Регулювання діяльності банків – це важлива функція держави, яку вона виконує з метою забезпечення стабільності ба­нківської системи.

Під регулюванням діяльності банків розуміють насамперед ство­рення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухва­лення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, за­кон про центральний банк країни, закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, упов­новаженими державою, положень, що регламентують функціону­вання банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз'яс­нюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні поло­ження визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надій­ному й ефективному функціонуванню банківської системи.

Важливою і специфічною складовою процесу регулювання ді­яльності банків є нагляд за банками, під яким розуміють насам­перед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:

• створення нових банків та їхніх установ;

• діяльності банків;

• реорганізації та ліквідації банків.

Важливим призначенням банків є збереження грошових за­ощаджень суспільства та суб’єктів економічної діяльності. Банки — це довірчі установи, тобто в ос­нові їхньої діяльності лежить довіра до них з боку суспільства. Для того щоб домашні господарства та суб'єкти підприємницької діяльності розміщували в банках свої заощадження, вони повинні мати певні гарантії, що ці заощаджен­ня можна буде отримати в наперед домовлені строки і з обіцяною платою за них. У цих умовах суспільство розглядає виконання державою функції банківського регулювання як свого роду гара­нтію розумної та обачливої політики банків. Крім того, з метою підвищення довіри до банківської системи у більшості ринкових економік функціонують спеціальні колективні фонди (корпора­ції) страхування (гарантування) депозитів. Вони гарантують вкладникам у разі банкрутства банку повернення їхніх заоща­джень у певних межах.

Основні завдання регулювання діяльності банкі (Рис.1.6,1.7):

• підтримання стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

• захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оці­нити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

• створення конкурентного середовища у банківському сек­торі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції зменшується ціна банківського кредиту, підвищуються ціни за депози­тами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджують­ся новітні банківські технології тощо;

• забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектору в цілому і кожного банку окремо. Підви­щення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;

• підтримування необхідного рівня стандартизації і професіо­налізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.