logo
Ost_Var_NMP_GOSPKOMERTs_PRAVO_doc (1)

Тема 3. Суб’єкти господарської діяльності

Опрацьовуючи тему «Суб’єкти господарської діяльності», студенту потрібно взяти до уваги, що відносини, які є предметом господарського права, пов’язують суб’єктів господарської діяльності між собою та з іншими суб’єктами права. Юридичний зміст господарських відносин утворюють права та обов’язки їх учасників. Систему суб’єктивних юридичних прав і юридичних обов’язків суб’єкта права називають його правовим статусом. Тож головна мета вивчення теми полягає у з’ясуванні загальних засад і видових особливостей правового статусу суб’єктів господарського права.

За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійсню­ють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Коло учасників «відносин у сфері господарювання» ширше за коло «учасників господарських відносин». Згідно зі ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Ч. 2 ст. 55 ГК України містить загальний перелік суб'єктів господарювання, який можна застосувати для класифікації суб'єктів комерційної діяльності: 1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Поняття юридичної особи міститься у ст. 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 якого під юридичною особою розуміє організацію, створену і зареєстрова­ну в установленому законом порядку. Вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно зі ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством вважається організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товарис­тво може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Згідно зі ст. 84 ЦК України товариства, які здійс­нюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товарис­тва) можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Правовий статус громадянина-підприємця (фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт підприємництва) характеризується насамперед тим, що така особа повинна мати повну цивільну дієздатність. На обсяг дієздатності і, відповідно, на можливість набути статус суб'єкта підприємницької діяльності впливає, крім віку і стану психічного здоров’я фізичної особи, також вид її трудової діяльності (законодавство містить низку заборон щодо зайняття підприємництвом державними службовцями й деякими іншимиособами).

Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності – він може займатися будь-яким видом підприємницької діяль­ності, здійснення якого не суперечить законодавству і діє без установчих документів (на відміну від юридичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та обмежена видами діяльності, встановленими засновниками в установчих документах).

Ч. 2 ст. 128 ГК України та ч. 1 ст. 52 ЦК України встановлюють правило про те, що громадянин-підприємець відпові­дає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Основним видом суб’єктів комерційної діяльності є підприємство. Згідно зі ст. 62 ГК України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійсненнявиробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяль­ності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами

Види та організаційні форми підприємств наводяться у ст. 63 ГК України, відповідно до якої залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

Ч. 2 ст. 63 ГК України визначає підприємство з іноземними інвестиціями (підприємство, в статут­ному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як 10%), а також іноземне підприємство (підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування ста­тутного фонду в Україні діють підприємства:

Згідно з ч. 7 ст. 63 ГК України підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, можуть бути віднесені до малих, середніх або великих.

Правовий статус кожного зі згаданих видів підприємств має специфічні риси, які слід уважно вивчити. На особливу увагу заслуговують господарські товариства загалом та окремі їх види. Згідно зі ст. 79 ГК України (ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.), господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 80 ГК України акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» від 19 вересня 2008 р., акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями».

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГК України (ст. 50 Закону України "Про господарські товариства"; ст. 140 ЦК України) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ст. 80 ГК України (ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»; ст. 165 ЦК України) товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими до­кументами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Згідно зі ст. 80 ГК України (ст. 66 Закону України «Про господарські товариства»; ст. 119 ЦК Ук­раїни) повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Відповідно до ст. 80 ГК України (ст. 75 Закону України "Про господарські товариства"; ст. 133 ЦК України) командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Командитне товариство поєднує ознаки повного товариства і това­риства з обмеженою відповідальністю.

Господарські товариства слід відрізняти від господарських об’єднань. Відповідно до ст. 118 ГК України об'єднанням підприємств є гос­подарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Згідно зі ст. 119 ГК України залежно від порядку заснування мо­жуть утворюватися об'єднання підприємств таких видів: господарські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єднання.

Як господарські об'єднання, так і державні (комунальні) господарські об'єднання існують в певних організаційно-правових формах. Так, господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпо­рації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, пере­дбачені законом.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підпри­ємств – учасників асоціації.

Корпорація – договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних про­ектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн – статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньо-економічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Специфічним видом об'єднання підприємств є холдинг (холдингова компанія). Відповідно до Закону України від 15 березня 2006 р. «Про холдингові компанії в Україні» холдингова компанія – відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. Специфіка холдингу полягає в тому, що він не об'єднує підприємства, а володіє корпоративними правами на них. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог ГК України та інших законів.

Учасниками господарських відносин у сфері господарювання є кооперативи, їх правовий статус визначається ГК України (ст. ст. 94—111), ЦК України (§ 2 гл. 8), Закони України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р., «Про споживчу кооперацію» від 9 квітня 1992 р., «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є юридичною особою.

Основні види кооперативів також встановлюються Законом України «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

До обслуговуючих кооперативів закон відносить переробні кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини; заготівельно-збутові кооперативи, що здійснюють заготівлю, зберігання, перепродаж, обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо; постачальницькі кооперативи, що створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини й матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам; сервісні кооперативи, що здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого - відновні роботи, ветеринарне обслуговування, телефонізацію, газифікацію, електрифікацію в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.; а у разі поєднання кількох видів діяльності створюється багатофункціональний кооператив. Отже, обслуговуючі кооперативи в сільському господарстві, попри здійснення ними виробничої діяльності, не належать до виробничих кооперативів через відсутність у них як основної мети, отримання прибутку від такої діяльності.

Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними осо­бами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових по­слуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

В Україні існують й інші організаційно-правові форми суб’єктів господарської діяльності (особисте селянське господарство, фермерське господарство, громадські об’єднання, благодійні організації, професійні спілки та ін.) правовий статус яких визначається законодавством України.

Глибоке вивчення теми, присвяченої суб’єктам господарювання, є запорукою подальшого успішного оволодіння навчальним матеріалом курсу.

План лекційного заняття

  1. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.

  2. Підприємство як суб’єкт господарювання.

  3. Правовий статус господарських товариств.

  4. Правовий статус кооперативних організацій.

План практичного заняття

  1. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.

  2. Підприємство як суб’єкт господарювання.

  3. Правовий статус господарських товариств.

  4. Правовий статус кооперативних організацій.

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

  1. Поняття та значення організаційно-правової форми суб’єкта господарської діяльності.

  2. Господарські об’єднання: види та організаційно-правові форми. Холдингові компанії.

  3. Фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності.

  4. Унітарні підприємства.

  5. Корпоративні підприємства.

Глосарій: суб’єкт господарювання, суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа, господарська організація, підприємство, установчі документи, статут, засновницький договір, товариство, підприємницьке товариство, господарське товариство, об’єднання підприємств, комерційне (фірмове) найменування, установчі документи, статутний капітал, акціонерне товариство, акція, дивіденди, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, концерн, консорціум, асоціація, корпорація, холдинг, кооператив, виробничий кооператив, споживча кооперація, споживчий кооператив (споживче товариство), кредитна спілка.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

3. Розробити структурно-логічну схему «Суб’єкти господарського права».

4. Виконати тестові завдання:

1. Підприємство, що діє на основі приватної власності кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці – це, згідно зі ст. 113 ГК України:

а) унітарне підприємство;

б) казенне підприємство;

в) комунальне підприємство;

г) корпоративне підприємство.

2. Громадянин-підприємець відпові­дає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю:

а) майном, яке використовується ним у господарській діяльності фактично;

б) усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення;

в) майном, що належить до статутного фонду;

г) лише нерухомим майном і грошовими коштами.

3. Держава за зобов'язаннями державного комерційного підприємства:

а) несе повну відповідальність;

б) не несе відповідальності;

в) несе додаткову відповідальність;

г) несе кратну відповідальність.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

Товариство з обмеженою відповідальністю, приватне підприємство і 3 громадянина прийняли рішення про створення публічного акціонерного товариства «Статус».

Засновників публічного АТ цікавить ряд питань:

У якій формі вони повинні укласти між собою договір і які права та обов’язки засновників публічного АТ повинні бути в ньому закріплені?

З якого часу публічне АТ вважається створеним?

В якому порядку повинно здійснюватися розповсюдження акцій публічного АТ?

Яку відповідальність несуть засновники публічного АТ перед особами, що підписалися на акції?

Ситуаційне завдання № 2

Шість громадян заснували повне товариство «Шиншилла» по вирощуванню кролів та виготовленню шапок з їх хутра.

Товариство уклало угоду про купівлю шкурок кролів, які виявилися неякісними. Від товариства «Шиншила» договір підписав Пилипчук. Але інші члени товариства заявили, що вони не уповноважували його на підписання договору, доручення на ведення справ товариства було видане лише Сокову.

Яким чином здійснюється ведення справ повного товариства?

Чи буде дійсною для повного товариства угода, укладена учасником без доручення?

Яка відповідальність учасників за борги повного товариства?

Ситуаційне завдання № З

Державний завод «Електромотор», ПрАТ «Автосервіс», ПП «Арлан» прийняли рішення про створення асоціації, основною метою якої буде прокладання доріг.

Чи є асоціація юридичною особою і на яких підставах вона здійснює свою діяльність?

Як розподіляються обов'язки між асоціацією та її учасниками?

В якому порядку асоціація припиняє свою діяльність?

Ситуаційне завдання № 4

Приватне підприємство і троє громадян створили ТОВ «Олкон». Невдовзі один з засновників ТОВ, Чехівський М.П., виявив бажання продати свою частку в ТОВ. Він запропонував іншим засновникам ТОВ викупити його частку. Бажаючих не виявилося. Тоді Чехівський продав свою частку третій особі - Паламаренку С.Д. Інші засновники, посилаючись на ст.53 ЗУ «Про господарські товариства», заявили, що така угода незаконна, бо вони не давали згоди на її укладання. Чехівський заперечував, що оскільки ні один із засновників не скористався своїм переважним правом викупити його частку, то вони не мають права заперечувати проти такої угоди.

Який порядок уступки частки в статутному фонді ТОВ?

Чи потрібна була згода всіх засновників на уступку?

Як би Ви вирішили спір?

Ситуаційне завдання № 5

Троє громадян вирішили створити господарське товариство, яке б характеризувалося:

можливістю залучення коштів інших осіб (незасновників) з метою створення значного за розмірами капіталу;

незначним ризиком для учасників товариства у разі негараздів у його діяльності;

обмеженим рухом учасників;

незначним рівнем публічності діяльності товариства;

можливістю формування виконавчого органу не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників.

Якому виду господарських товариств відповідають ці ознаки?

Які дії мають виконати засновники для реалізації свого задуму?

Теми презентацій, рефератів:

  1. Особливості правового статусу господарських товариств окремих видів.

  2. Поняття «підприємство»: цивільно-правовий і господарсько-правовий підходи.

  3. Новели законодавства про господарські товариства.

  4. Правовий статус суб’єктів господарювання у зарубіжних країнах.