logo
Ost_Var_NMP_GOSPKOMERTs_PRAVO_doc (1)

Тема 13. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Опрацьовуючи тему «Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств», студенту слід взяти до уваги, що предметом вивчення у цій темі є відносини зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання, що виникають у процесі здійснення такими суб’єктами господарської діяльності. Мета, яку потрібно реалізувати у процесі опрацювання рекомендованих нормативних і літературних джерел, полягає у з’ясуванні особливостей правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.

Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічних відносин складається з Конституції України, міжнародно-правових актів (зокрема, Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.), Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р. з Віденським протоколом 1980 р.), Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.) та ін.), Законів і підзаконних нормативно-правових актів України (насамперед, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.), звичаїв міжнародної торгівлі.

Серед принципів, на яких базується регулюван­ня та здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 2) називає принципи юридичної рівності і недискримінації, свободи зовнішньоекономічного підприємництва, захисту інтересів його суб'єктів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» державне регулювання ЗЕД має забезпечувати: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів ЗЕД; створення рівних можливостей для учасників ЗЕД розвивати усі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та усунення монополізму у сфері ЗЕД. Закон проголошує, що держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у ЗЕД її суб'єктів за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється на законних підставах.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

У системі державного регулювання ЗЕД виділяють два основних методи: тарифне і нетарифне регулювання.

Тарифне регулювання ЗЕД здійснюється через застосування різних видів мита, які справляються при перетинанні товаром митного кордону з того, хто його ввозить чи вивозить. Серед засобів тарифного регулювання розрізняють імпортне, експортне та транзитне мито. В окремих випадках при ввезенні та виве­зенні товарів незалежно від звичайного мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне, анти­демпінгове і компенсаційне.

Законом України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. закріплено систематизо­ваний згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Закон об'єднує усі ставки ввізного мита і перед­бачає, що встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

Поряд з тарифним регулюванням експортно-імпортних операцій застосовується також і метод нетарифного регулювання, який полягає у кількісних або інших обмеженнях експорту та імпорту окремих видів товарів, що передбачає їх ліцензування і встановлення певних обсягів квот.

Існує розподіл на автоматичне та неавтоматичне отримання ліцензій. Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, оскільки щодо таких товарів не встановлюються квоти (кількісні або інші обме­ження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністра­тивна процедура з оформлення та видачі ліцензії застосовується в разі встановлення певних квот на експорт (імпорт) товарів. Закон визначає підстави для запровадження ліцензування окремо щодо експорту та щодо імпорту товарів. Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпор­ту) товарів, у тому числі встановлення квот, приймається Кабінетом Міністрів України.

Закон визначає поняття експортних (імпортних) квот і ліцензій та їх види.

Квота експортна (імпортна) – це граничний обсяг певної кате­горії товарів, який дозволено експортувати з території України (або імпортувати на її територію) протягом встановленого строку, та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях. В Україні діють такі види експортних (імпортних) квот (контин­гентів): глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компен­саційні, спеціальні. По кожному виду товару може встановлюватися лише один вид квоти.

Експортна (імпортна) ліцензія – це належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування. В Україні діють такі види експортних (імпортних) ліцензій: генераль­на, разова (індивідуальна), відкрита (індивідуальна), антидемпінгова, компенсаційна і спеціальна. По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Одним із засобів державного регулювання ЗЕД є сертифікація товарів, що імпортуються на територію України. Закон України «Про підтверд­ження відповідності» від 17 травня 2001 р. визначає сертифікацію як процедуру, за допо­могою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам (ст. 1).

Важливим засобом державного впливу на зовнішньоекономічні відносини є запровадження певних видів правового режиму для іноземних суб'єктів господарської діяльності. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає, що на території України запроваджуються такі правові режими:

Головним інструментом недержавного регулювання зовнішньоекономічних відносин виступає зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально офор­млена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у ЗЕД. Договірне регулювання здійснюється на засадах рівності сторін, свободи договору, диспозитивності у визначенні його умов тощо.

Найпоширенішим серед зовнішньоекономічних договорів є договір міжнародної купівлі-продажу товарів. Разом з тим, різноманітність видів і форм ЗЕД обумовлює широке використання інших різновидів договорів – бартерних, (товарообмінних), агентських, перевезення, комісії (консигнації), лізингу тощо.

Суб'єкти, які є сторонами договору, повинні бути здатними до його укладення відповідно до законодавства України або закону місця укладення контракту. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору може випливати з доручення, засновницьких документів, договорів та інших підстав.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» договір укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи іншим законом. Під письмовою формою розуміють складання одного документа, під­писаного сторонами, а також обмін документами з використанням поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного та іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ надійшов від потенційної сторони за договором.

Зміст зовнішньоекономічного договору розробляється відповідно до законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту контракту мають право використовувати рекомендації міжнародних органів та органі­зацій, якщо це прямо не заборонено законодавством України. Згідно з Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів істотними для зовнішньоекономічних договорів є щонайменше умови про предмет та ціну.

Чинне законодавство України про зовнішньоекономічні договори не містить переліку їх істотних умов, проте рекомендує включати до них такі пункти: назва, номер договору (контракту), дата та місце його ук­ладення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання вико­наних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; урегулювання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

Критерії визначення права, що застосовується до договорів (у тому числі і зовнішньоекономічних), встановлені Законом України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. Право, що застосовується до договору, охоплює питання його дійсності, тлумачення, прав та обов'язків сторін, виконання договору, наслідків невиконання або неналежного його виконання, припинен­ня договору, наслідків його недійсності, а також відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Валютне регулювання і валютний контроль у сфері ЗЕД здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає загальні засади, види і форми відповідальності суб'єктів ЗЕД. За цим Законом (ст. 33) можуть застосуватись такі види відповідальності суб'єктів ЗЕД: майнова та кримі­нальна.

Майнова відповідальність застосовується у формі відшкодування прямих, непрямих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Вона настає у повному обсязі. Загальною підставою звільнення від майнової відповідальності є наявність форс-мажорних обставин, які обумовлені в окремому розділі зовнішньоекономічного контракту.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає спеціальні санкції, які можуть бути застосовані до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності за порушення цього або пов'язаних з ним законів України (ст. 37):

У сфері ЗЕД застосовується і адміністративна відповідальність, хоч у ст. 33 Закону вона не названа. Адміністративна відповідальність може наставати у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України та іншими законами.

Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням суб'єктів ЗЕД через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України.

Спори, що виникають між суб'єктами ЗЕД, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Міжнародний комерційний арбітраж створюється і діє на підставі Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

  1. Поняття, види і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

  2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

  3. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

  4. Валютне регулювання і валютний контроль.

  5. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності.

  6. Особливості розгляду та вирішення зовнішньоекономічних спорів.

  7. Правовий режим іноземних інвестицій: поняття і форми іноземних інвестицій, правове становище підприємства з іноземними інвестиціями, державне регулювання іноземного інвестування.

Глосарій: зовнішньоекономічна діяльність, експорт, імпорт, транзит, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, національний режим, режим найбільшого сприяння, спеціальний режим, митно-тарифне регулювання, мито, ставка мита, митна вартість товару, нетарифне регулювання, ліцензування ЗЕД, квотування, демпінг, субсидований імпорт, спеціальні імпортні процедури, зовнішньоекономічний договір (контракт), іноземні інвестиції, суб’єкти іноземного інвестування, форми здійснення іноземних інвестицій, види іноземних інвестицій, об’єкти іноземного інвестування, режим іноземного інвестування, гарантії захисту прав інвесторів, спеціальний режим господарювання, спеціальна (вільна) економічна зона.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Розробити структурно-логічну схему «Джерела правового регулювання зовнішньо­економічної діяльності».

4. Виконати тестові завдання:

1. Згідно зі ст. 377 ГК України діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою – це:

а) інвестиційна діяльність;

б) інноваційна діяльність;

в) зовнішньоекономічна діяльність;

г) дипломатична діяльність.

2. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів була прийнята в:

а) 1952 р.;

б) 1975 р.;

в) 1980 р.;

г) 1997 р.

3. Правовий режим, за якого іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків і зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт будь-якої іншої держави, якій надано такий режим – це:

а) національний режим;

б) режим найбільшого сприяння;

в) індивідуальний режим;

г) особливий режим.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

ПрАТ «Прогрес» (зареєстроване в Україні) уклало договір щодо поставки мінеральних добрив французькій сільськогосподарській фірмі. Після цього «Прогрес» звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з метою одержання разової ліцензії на поставку добрив, але отримала відмову, мотивовану тим, що на такі операції була встановлена квота і на даний момент вона вичерпана.

Які Вам відомі механізми регулювання державою зовнішньоекономічної діяльності?

Дайте визначення квоти та ліцензії та назвіть їх види.

Який орган видає ліцензії і чи правильно звернулося ПрАТ «Прогрес» за ліцензією?

Чи необхідно в даному випадку реєструвати контракт?

Чи правомірна, на Ваш погляд, відмова у видачі ліцензії?

Проаналізуйте ситуацію відповідно ДР чинного законодавства України.

Ситуаційне завдання № 2

Асоціація сільгоспвиробників «Хлібороб» (місцезнаходження - м. Полтава) та фірма «Мііп» (місце знаходження - м. Краків, Польща) уклали договір згідно з яким асоціація поставляє фірмі партію борошна вищого гатунку на суму 24 млн. грн., а «Мііп» поставляє взамін засоби захисту рослин на таку ж суму.

Чи потрібно в даному випадку реєструвати договір?

Які види зовнішньоекономічних договорів і за яких умов підлягають реєстрації?

Проаналізуйте ситуацію відповідно до чинного законодавства України.

Ситуаційне завдання № 3

Між приватним підприємством «Асмет» (Україна) і ТОВ «ЛДР» (Росія) було укладено договір поставки. В договорі не була обумовлена валюта та ціна договору, а також право якої країни буде застосовуватися при вирішенні спорів по договору.

Назвіть істотні умови зовнішньоекономічного контракту.

Чи обов’язково в договорі визначати право якої країни буде застосовано при вирішенні спорів?

Право якої країни буде застосовано до даного контракту, якщо місце підписання договору - м. Полтава?

Проаналізуйте ситуацію відповідно до чинного законодавства України.

Ситуаційне завдання № 4

ПрАТ «Мобіл», зареєстроване в м. Полтава (Україна), та концерн «СКВ», зареєстрований в м. Бєлгород (Росія), уклали зовнішньоекономічний договір поставки, за яким концерн «СКВ» повинен був поставити ПрАТ «Мобіл» 5000 тон сирої нафти для подальшої переробки. Строк виконання договору - до 15 вересня 2012 року. Оскільки договір не було виконано вчасно, ПрАТ звернулося в господарський суд з позовом до концерну «СКВ» про стягнення неустойки та збитків, а також вимагало виконання договору та поставки нафти.

Відповідач, даючи пояснення в господарському суді, вказав, що виконати договір не мав можливості, оскільки уряд РФ встановив заборону на експорт нафти, що згідно договору вважається форс-мажорною обставиною і тому за невиконання договору концерн «СКВ» відповідальності не несе.

Які обставини у договірних відносинах вважаються форс-мажорними?

Який порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин та які докази, що підтверджують їх настання?

Вирішіть спір.

Теми презентацій, рефератів:

  1. Міжнародні звичаї як джерело правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

  2. Тарифне і нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: економічно доцільне співвідношення.

  3. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон.