1.3 Законодавча база у сфері регулювання банківської діяльності. Діяльність основних банківських регуляторів Канади

Федеральний уряд Канади має виключну юрисдикцію щодо банків відповідно до Конституції Канади, зокрема він має право інкорпорувати (видавати дозвіл, засвідчення на створення корпорації) банки, визначати їх бізнес та інвестиційні можливості, зобов’язання стосовно капіталу та впроваджувати інші вимоги. Канадські місцеві уряди також мають право інкорпорувати й регулювати окремі інституції, які приймають депозити, такі як кредитні спілки, проте лише інституції інкорпоровані відповідно до Банківського Акту мають право відносити себе до банків [17, C. 15].

Ключовим законодавчим документом, який регулює діяльність банків в Канаді є Банківський Акт. Основи Банківського Акту вперше були закладені в 1871 році. Положеннями даного Закону передбачається його статутний перегляд на регулярній основі з метою підвищення впевненості в тому, що законодавці оновлюють закон таким чином, щоб він йшов в ногу з розвитком всієї фінансової системи. Під час встановлення вищезазначеною норми передбачалося здійснювати перегляд кожні десять років. У 1992 році ця вимога була змінена на кожні п'ять років. Останній перегляд даного закону відбувся у 2012 році.

Саме згідно даного законодавчого акту банки в Канаді поділяються на три групи, зазначені в попередньому пункті. У 2010 році до Банківського Акту були внесені поправки, що дозволяють федеральним кредитним спілкам існувати як новому класу фінансових інститутів. Федеральні кредитні спілки будуть відрізнятися від банків у тому, що вони знаходяться в приватній власності, під демократичним контролем і регулюється відповідно до кооперативних принципів. Банківський Акт допускає, що федеральні кредитні спілки можуть бути створені п’ятьма особами (троє з яких повинні бути фізичними особами), або через продовження функціонування одного або декількох кредитних спілок, які діють в провінційній юрисдикції. Ці положення очікують остаточного прийняття і в даний час ще не набули чинності [2].

На думку провідних економістів сучасності Канада має добре налагоджену банківську регулятивну систему, яка включає такі основні регулятори: Бюро нагляду за фінансовими інститутами (The Office of the Superintendent of Financial Institutions – OSFI), Агенція споживачів фінансових послуг (Financial Consumer Agency of Canada – далі FCAC), Корпорація страхування депозитів (Canada Deposit Insurance Corporation - CDIC) [8].

Відповідальним за регулювання банківської системи є Бюро нагляду за фінансовими інститутами, повноваження якого пов'язані з Банківським Актом. Бюро нагляду за фінансовими інститутами – це незалежна організація Уряду Канади, підзвітна Міністерству фінансів. Основною метою даної організації є забезпечення стабільності фінансової системи і суспільної довіри до неї. Бюро нагляду за фінансовими інститутами є єдиним регулятором банків, страхових, трастових, кредитних компаній і пенсійних планів в Канаді.

Законодавчі акти, пов’язані з діяльністю Бюро нагляду за фінансовими інститутами є наступними: Банківський Акт, Закон «Про Управління керуючого фінансовими інститутами», « Про трастові і кредитні компанії», «Про страхові компанії», «Про кооперативні кредитні спілки», «Про стандарти пенсійного забезпечення».

Завдання Бюро нагляду за фінансовими інститутами:

1) контролювати установи і пенсійні плани, щоб визначити чи відповідають вони фінансовому стану і урядовим правовим і наглядовим вимогам;

2) вносити поради фінансовим установам в разі виявлення суттєвих недоліків і приймати чи вимагати від менеджерів, директорів чи адміністраторів оперативного прийняття необхідних коригувальних заходів;

3) прогнозувати і управляти змінами нормативно-правової бази, яка сприяє прийняттю політики і процедур призначених для контролю і управління ризиками;

4) проводити моніторинг і оцінювати всю фінансову систему чи секторальні питання, які можуть негативно вплинути на банки та небанківські установи.

Однією з основних настанов виданих Бюро нагляду за фінансовими інститутами є вимоги стосовно підтримання банками достатнього рівня капіталу і ліквідності, які мають назву Директива А-1 «Вимоги достатності капіталу» [ 17, C. 15].

Законодавство Бюро нагляду за фінансовими інститутами приділяє належну увагу необхідності дозволяти організаціям ефективно конкурувати і йти на виправданий ризик. Законодавство також визнає, що управління, рада директорів і адміністратори планів є повністю відповідальними за можливу невдачу [19, C. 12].

Бюро нагляду за фінансовими інститутами проводить зустрічі на регулярній основі з топ-менеджерами найбільших фінансових інститутів та їхніми радами директорів для того щоб бути впевненими, що дані керівництво даних інститутів відповідає затвердженим стандартам і нормам і є вцілому стабільним. Відмінною рисою OSFI від інших світових банківських регуляторів є те, що даний орган здійснює регулювання на консолідованій основі, окремо виділяючи роздрібну, комерційну та інвестиційну діяльність банків [19, C. 13].

Загальні ревізії банків проводяться співробітниками Бюро нагляду за фінансовими установами на постійній основі кожного року. Кожен банк в Канаді зобов’язаний щорічно надавати дані про керівників, нерухомість та баланс з подвійною аудиторською перевіркою; щоквартально надавати баланс і звіт про прибутки і збитки; щомісячно – скорочений баланс. Крім того, банки повинні щомісячно та щоквартально надавати звіти з операцій не тільки Бюро нагляду, а й відповідному органові парламенту [32, С. 33-34].

Агенція споживачів фінансових послуг була заснована з метою контролю за дотриманням положень стосовно клієнтів відповідно до Банківського Акту. Вищезазначені положення включають вимоги стосовно розкриття інформації щодо вартості кредитів та термінів депозитних рахунків. Агенція не має ніяких повноважень стосовно виплати компенсації клієнтам. Проте вона може накладати зобов’язання стосовно виплати штрафів банками за невиконання ними законодавчих вимог.

Корпорація страхування депозитів забезпечує страхування депозитів банківських вкладників. В своїй роботі корпорація використовує звіти обстежень банків підготовлені OSFI в якості засобу моніторингу діяльності кожного окремо взятого застрахованого банку. Корпорація має право визначати проблемні банки, які знаходяться в небезпеці, а також здійснювати страхові виплати вкладникам таких банків. Корпорація страхує перший депозит вкладника, що становить 100 тис. канадських доларів в кожному банку [17, C. 15].

Аналіз діяльності основних банківських регуляторів Канади та законодавчої бази у сфері регулювання банківської діяльності дає підстави вважати, що банківська система досліджуваної країни є однією з найбільш безпечних у світі.

Висновки до розділу 1

За результатами першого розділу курсової роботи, можна зробити висновок, що банківська система Канади є однією з найстабільніших та безпечних банківських систем світу як за рахунок значного досвіду функціонування так і за рахунок існування ефективної системи банківських регуляторів.

Виходячи з проведеного дослідження можна зазначити, що законодавче регулювання банківської системи є доволі прогресивним, оскільки його оновлення здійснюється через кожні п’ять років.

Особливу увагу варто надати Бюро нагляду за фінансовими інститутами, який здійснює регулювання банківської системи. Дана практика є цікавою для України, оскільки в нашій країні дану функцію виконує центральний банк, а не окрема спеціалізована установа.

В ході роботи було визначено, що на другому рівні банківської системи Канади спостерігається домінування п’ятірки найбільших банків (Royal Bank of Canada, Canadian Imperial Bank of Commerce, Bank of Montreal, Bank of Nova-Scotia, Toronto Dominion Bank) згідно одного підходу чи шістки, згідно іншого, коли до вищезазначених банків додається National Bank of Canada.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КАНАДСЬКИХ БАНКІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ