Процентна політика, рефінансування комерційних банків
Важливим інструментом грошово-кредитної політики є регулювання ставок рефінансування. Ставки рефінансування — це виражена в процентах плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється НБУ з метою впливу на грошовий обіг та кредитування. Такий кредит надається банкам, що зазнали тимчасових фінансових труднощів.
Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він виписує на себе боргове зобов’язання, яке за чинною практикою гарантується не резервною позицією його активів, а державними цінними паперами, що перебувають в його розпорядженні. Унаслідок цього отримана позика повністю використовується як надлишковий резерв. Це дає банкові-боржникові можливість відкривати додаткові кредитні рахунки населенню та юридичним особам у повному обсязі без відповідного забезпечення резервної позиції.
Національним банком України встановлюється облікова та ломбардна процентні ставки. Облікова процентна ставка виконує опосередковану функцію, визначаючи вартість отриманих комерційним банком надлишкових резервів (кредитів центрального банку). Ломбардна процентна ставка — це процент, що стягується з комерційних банків за надання їм кредитів під заставу цінних паперів. Якщо облікова ставка знижується, то комерційні банки збільшують попит на такі кредити, і навпаки. Процент за одержані від центрального банку кредити покладається в основу калькуляції ставок комерційних банків, під які вони, у свою чергу, видають позички (з коштів власних і залучених у вигляді кредитів). Відтак через зміну облікової ставки центрального банку та процентних ставок комерційних банків збільшується або зменшується пропозиція кредитних ресурсів.
З 24 травня 1999 р. Національним банком України встановлено: облікову ставку — 45%; ломбардну — 50%.
Актуальність проблеми визначення оптимального рівня ставки рефінансування має кілька аспектів: по-перше, кількісний результат впливу цього інструменту надзвичайно складно оцінити заздалегідь; по-друге, строковий розрив між використанням цього інструмента та ефектом від його застосування (лаг) є достатньо великим і також складно передбачуваним; по-третє, ефективність маніпулювання ставкою рефінансування залежить від міри координованості багатьох напрямків економічної політики.
- 3.1. Фінансово-бюджетне регулювання.
- Зведений річний баланс фінансових ресурсів україни (дані умовні)
- Доходи Державного бюджету
- Видатки Державного бюджету
- Збалансованість Державного бюджету
- Етапи бюджетного процесу
- 3.2. Податкове регулювання
- Функції податків
- Принципи побудови податкової системи
- Система оподаткування
- Система податкових органів
- Пропорційне, прогресивне, змішане, регресивне оподаткування
- Класифікація податків
- Класифікація податків
- Загальнодержавні податки і збори
- Податкові пільги
- 3.3. Регулювання суспільного сектору економіки
- Сектор загального державного управління
- Ефективність суспільного сектору економіки
- Джерела фінансування діяльності установ сзду
- Кошториси доходів і видатків установ сзду
- Фінансування установ сзду
- 3.4. Державне замовлення як засіб задоволення державних потреб
- Сутність державного замовлення
- Державні потреби
- Матеріальні баланси
- Баланс попиту та пропозиції цементу
- Замовники та виконавці державних замовлень
- Державні контракти
- Етапи конкурсного відбору виконавців державного замовлення
- 3.5. Грошово-кредитне регулювання
- Цілі грошово-кредитного регулювання
- Банківська система
- Національний банк України
- Засоби та методи грошово-кредитної політики
- Регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків
- Процентна політика, рефінансування комерційних банків
- Операції з цінними паперами на відкритому ринку
- Валютне регулювання
- Банківське регулювання і банківський нагляд