2.1.1. Статус банків – господарських товариств як господарських організацій (суб’єктів господарювання – юридичних осіб)

За винятком Ощадбанку та Укрексімбанку всі інші банки України є підприємницькими товарствами – юридичними особами приватного права (тобто, відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК України це такі юридичні особи, які створюються учасниками через їх вільне волевиявлення, яке фіксується в установчих документах товариства). Державні банки слід визначити юридичними особами публічного права (ч.1 ст. 81 ЦК України). Такі юридичні особи створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЦК України господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Заснування недержавних банків одним засновником викликає ряд практичних труднощів, оскільки унеможливлюється виконання стандартних правил, що розраховані на ситуацію заснування банків колективом осіб (хоча на рівні закону прямої заборони на це немає). Державні банки і до вступу в дію ЦК України та ГК України мали за засновника лише державу в особі КМУ (однак слід врахувати, що засновувалися вони як установи унітарного типу).

У ГК України господарські товариства визнаються корпоративними підприємствами, які, згідно із ч. 5 ст. 63 цього кодексу, утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діють на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. В свою чергу, згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 79 ГК України, засновниками і учасниками господарського товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 ГК України, а також громадяни, які не є суб’єктами господарювання. Передбачається, що обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осіб встановлюються кодексом та іншими законами. Вище, виходячи із положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 14) та ГК України (ч. 2 ст. 336), було окреслено обмеження стосовно суб’єктного складу засновників та учасників банків.

Банки як суб’єкти господарювання ведуть обмежену кількість видів господарської діяльності та несуть іноді достатньо специфічну господарську та адміністративно-господарську відповідальність, тобто має місце їх виключна господарська правосуб’єктність, визначена законом; при цьому специфіка правосуб’єктності банків часто матеріалізується у вигляді специфічнх обмежень їх компетенції (наприклад, у встановлених законом випадках банкам забороняється мати у власності нерухоме майно).