1.3. Загальні вимоги до реєстрації банків та їх найменувань

Державна реєстрація банку – це процедура надання банку статусу юридичної особи шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ) згідно з положеннями чинного законодавства України.

З 1 липня 2004 р. набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-IV. До вступу цього закону в силу державна реєстрація всіх банків як юридичних осіб здійснювалася НБУ, який був для банків органом державної реєстрації (на відміну від інших суб’єктів господарювання).² Після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», а також з врахуванням положень ст. 80, ч. 4 ст. 87, ст. 89 ЦК України державну реєстрацію банку як юридичної особи здійснює державний реєстратор у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи – банку. Однак внесенню відомостей про банк як юридичну особу до Єдиного державного реєстру передує процедура погодження статуту банку, що створюється, в НБУ. Проходження такого погодження підтверджується відміткою на титульному аркуші статуту банку, засвідченою підписом заступника Голови НБУ і відбитком печатки НБУ. Крім цього, НБУ веде Державний реєстр банків, що містить інформацію про державну реєстрацію усіх банків.

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою НБУ.

Підрозділ банку (мається на увазі відокремлений підрозділ, наприклад, філія чи представництво) використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися назва місцезнаходження цього підрозділу.