2.2.2. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.
Платіжні вимоги-доручення використовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують у розрахунках претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом чи без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, в таких випадках: коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектовано частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.
Причиною відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою рис. 2.3.
1
-
Покупець
(платник коштів)
2
Постачальник
(отримувач коштів)
3 5
-
Банк покупця (4)
6
Банк постачальника (7)
Рис. 2.3. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням
1 — постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 — разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; З — покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 — банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 — банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка; 6 — банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 — банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).
Позитивним моментом такої форми розрахунків є те, що використання вимог-доручень підвищує відповідальність суб'єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків через те, що розрахункові документи пересилаються постачальником платнику, обминаючи банк. Така форма розрахунків більше ніж інші відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.
Проте, незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями, ця форма безготівкових розрахунків є мало поширеною.
Недоліком розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень є неможливість гарантії платежу. Несвоєчасна оплата рахунків платниками, відмова від акцепту сповільнює рух грошових коштів.
- 2.1. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
- 2.1.1. Безготівкові розрахунки
- 2.1.2. Готівкові розрахунки
- 2.1.3. Організація грошових розрахунків
- 2.1.4. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
- 2.2. Форми безготівкових розрахунків і платіжні документи
- 2.2.1. Розрахунки платіжними дорученнями
- 2.2.2. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- 2.2.3. Розрахунки платіжними вимогами
- 2.2.4. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- 2.2.5. Розрахунки за акредитивами
- 2.2.6. Вексельна форма розрахунків
- 2.2.7. Розрахунки заліку взаємної заборгованості
- 2.2.8. Особливості розрахунків в електронних системах типу «клієнт—банк»
- 2.3. Касові операції й організація контролю за дотриманням касової дисципліни
- 2.3. Платіжна дисципліна: наслідки порушення та способи зміцнення