Сутність цінних паперів, їх ознаки, економічна та юридична характеристика. Класифікація цінних паперів.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що виникають з цих документів, іншим особам.

Розрізняють капітальні та грошові цінні папери. Серед капіта­льних, що є засобом залучення капіталу, найбільш поширені акції та облігації.

Капітальні цінні папери, у свою чергу, поділяються на пайові, що виражають частку у власності та валовому капіталі, та борго­ві, що виражають відносини позики.

Пайові цінні папери: акції, інвестиційні сертифікати, привати­заційні папери.

Боргові цінні папери: облігації, казначейські зобов'язання та ін., за якими емітент несе зобов'язання повернути у відповідний строк кошти, інвестовані в його діяльність, виплатити дохід у ви­гляді фіксованого процента.

До грошових цінних паперів належать різні векселі (комерцій­ні, фінансові, прості, переказні), депозитні сертифікати, комерційні папери та ін. Грошові цінні папери активно використовують в обороті між фірмами, банками, між банками та казначейством.

Також цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються через повний індосамент (переда­вальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), або в них спеціально не вказано, що вони не підляга­ють передаванню. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отри­мання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їхніх власників: прості й приві­лейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.

Проста акція дає право голосу (за принципом: одна акція — один голос), однак не гарантує отримання дивідендів. Розмір ди­відендів залежить від обсягів отриманого прибутку.

Привілейо­вані акції надають певні переваги їхнім власникам, насамперед у правах на отримання доходу. Як правило, ці переваги виража­ються у фіксованому проценті дивідендів, які виплачуються не­залежно від отриманого прибутку. Разом з тим власники приві­лейованих акцій у більшості випадків позбавляються права голосу, тобто вони не можуть брати участі в управлінні товарис­твом, якщо це не передбачено статутом. Сума випуску привіле­йованих акцій обмежена десятьма відсотками від усього статут­ного фонду акціонерного товариства. Щорічний прибуток за цими акціями нараховується за процентом, що зафіксований на бланку акції. Коли ж якийсь рік обсяг чистого прибутку не дає змоги виплатити дивіденди в такому розмірі, то дивіденди мо­жуть виплачуватись із резервного фонду.

Іменна акція передбачає встановлення її власника, який вка­зується на акції. При цьому ведеться книга обліку, в якій фіксу­ються всі власники акцій та реквізити належних їм акції. Продаж чи передання іменної акції іншому власнику фіксується відповід­ними записом чи заміною акції. Акція на пред'явника не перед­бачає фіксації її власника, її перехід від одного власника до іншо­го не вимагає ніякого оформлення.

Паперові акції являють собою цінні папери, які емітуються з дотриманням певних вимог щодо їх оформлення і друку. Друку­вання акцій можуть здійснювати тільки уповноважені організації з дотриманням вимог щодо їх захисту від підробки. При цьому іменні акції мають найбільш надійний захист, оскільки ведеться книга реєстрації. Електронні акції існують у вигляді записів на файлах у комп'ютерах. Облік акцій ведеться в депозитарії.

Номінальні акції являють собою цінні папери, на яких позна­чається їх номінальна вартість. В окремих випадках вона може не вказуватись, тобто це акція без номіналу. Платні акції — це акції, що купуються під час їх випуску. Преміальні акції пов'язані з ка­піталізацією нагромадженого нерозподіленого прибутку. Вони розподіляються між акціонерами пропорційно кількості придба­них ними платних акцій. Акції з вільним обігом можуть без будь-яких обмежень переходити від одного власника до іншого. Акції з обмеженим обігом або взагалі не можуть переходити до іншого власника, або тільки в обмежених, наперед визначених випадках.

Облігація являє собою боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Облігації поді­ляються на різні види залежно від емітента, способу виплати до­ходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації поді­ляються на державні, місцеві, інституційні, у тому числі корпора­тивні. Державні облігації випускають центральні органи управлін­ня. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансу­вання певних інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик ви­пускають місцеві органи управління. Інституційні облігації випус­каються суб'єктами підприємницької діяльності, фінансовими компаніями, корпоративні — акціонерними товариствами.

Залежно від способу виплати доходу виділяються процентні, дисконтні й конвертовані облігації. Процентні облігації передбачають виплату доходу у вигляді річного процента, що встанов­люється до номінальної вартості. За дисконтними дохід форму­ється у вигляді різниці між номінальною вартістю і цінами купів­лі. Конвертовані облігації передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому номінальна вартість придбаних облі­гацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій.

За термінами випуску розрізняють строкові, безстрокові та облігації з правом дострокового погашення. Строкові випуска­ються на певні терміни, які не можуть змінюватись. Залежно від тривалості періоду вони поділяються на короткострокові (до 1— 2 років), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5—10 років). Слід зазначити, що в кожній країні існує свій підхід до визначення термінів розмежування облігацій на коротко-, середньо- і довгострокові. Безстрокові облігації не передбачають визна­чення термінів їх випуску. Облігації з правом дострокового пога­шення передбачають право емітента на дострокове погашення.

За умовами обігу облігації, як і акції, поділяються на дві гру­пи: з вільним і обмеженим обігом залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника.

За надійністю облігації поділяються на забезпечені та незабез­печені. Забезпечені облігації передбачають гарантії їх погашення і виплати доходу з дотриманням установлених строків. Забезпечен­ням таких облігацій може бути нерухоме майно, земля, державні , ціні папери тощо. Об'єкти і фонди забезпечення вказуються при випуску забезпечених облігацій. Незабезпечені облігації не перед­бачають установлення їх забезпечення, на що вказується в умовах випуску. Державні облігації незалежно від того, вказуються чи ні об'єкти і форми їх забезпечення, завжди вважаються забезпечени­ми, оскільки держава завжди має достатні ресурси.

Казначейські зобов'язання — це вид цінних паперів на пред'­явника, які розміщуються серед населення виключно на добровіль­них засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового дохо­ду. Можуть бути випущені такі види казначейських зобов'язань — довгострокові (від п'яти до десяти років), середньострокові (від од­ного до п'яти років), короткострокові (до одного року).

Рішення про випуск довго- та середньострокових казначейсь­ких зобов'язань приймається урядом.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Власник сертифіката має право на одержан­ня доходу у вигляді процента, розмір якого визначається банком.

Банки видають сертифікати строкові та до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель — це письмове абстрактне й безспірне зобов'язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі є двох видів — прості й пере-казні. Простий вексель — це письмове зобов'язання, яке позичаль­ник видає кредитору про сплату певної суми грошей після настан­ня строку. Переказний вексель є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату йому або тому, кого він укаже, певної суми грошей після настання строку. Цей вексель набуває сили зобов'язання лише після того, як позичальник акцептує його. По­рядок випуску та обігу векселів визначається урядом.

Казначейський вексель є формою боргового зобов'язання дер­жави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Приватизаційні цінні папери є різновидом державних цінних паперів. Вони надаються лише громадянам і підтверджують пра­во їхніх власників на безкоштовне одержання в процесі привати­зації частки майна державних підприємств, державного житлово­го фонду, а також земельного фонду.

Приватизаційні цінні папери є виключно іменними, надаються лише громадянам і можуть бути використані лише в період прива­тизації. Зазначені папери не підлягають вільному обігу. За ними не виплачуються ні дивіденди, ні будь-які інші доходи. їх неможливо використовувати як засіб платежу чи забезпечення зобов'язань. Використання приватизаційних паперів здійснюється виключно за допомогою їх обміну на акції та інші документи, що підтверджу­ють право власності на частку державного майна, розмір якої дорі­внює розмірові номінальної вартості приватизаційного паперу.

Крім вищезгаданих цінних паперів, досить поширеним об'єктом торгівлі на фондовому ринку є також депозитні свідоцтва та варанти.

Депозитне свідоцтво — це цінний папір, який підтверджує, Що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які збе­рігаються в одному з банків, та має право на одержання дивіден­дів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її ліквідації. Депозитні свідоцтва забезпечують доступ корпорацій на іноземні фондові ринки.

Варанти є спеціальним видом цінних паперів. Вони випуска­ються разом із привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду. Інвестори можуть одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у разі його зростання порівняно з обумовленим у варанті.

Спекулятивними об'єктами фондової торгівлі є також опціони й ф'ючерси. Опціон — це угода між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тоб­то отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придба­ти певну кількість акцій в особи, яка виписала опціон, або ж про­дати їх. Головною особливістю опціону є те, що його покупець одержує право купити чи продати акції за попередньо погодже­ними умовами, а продавець контракту бере на себе зобов'язання з їх виконання.

Ф'ючерс також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов'язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною. Однак на відміну від опціону розрахунок після закінчення ф'ючерсного контракту є обов'язковим.

До фіктивного капіталу другого порядку належать також інве­стиційні сертифікати.

Інвестиційні сертифікати — це цінні папери, що випуска­ються виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною ком­панією і дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та а пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сер­тифіката повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, ка належить засновникам. Інвестиційні сертифікати відкритих ондів продаються за грошові кошти, а закритих — за грошові кошти та приватизаційні цінні папери. Фонди мають право здійс­нювати загальну емісію на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру їхніх статутних фондів. Власник інвестиційних сертифікатів не має корпоративних прав.

Суб'єкти, які беруть участь в операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів.