17. Форми безготівкових розрахунків.

Міжбанківські розрахунки. Від ефективності міжбанківських розрахунків залежить безперервність нормального функціонування економіки.

Банки для здійснення платежів і розрахунково-касового обслуговування клієнтів установлюють між собою відносини, які одержали назву кореспондентських відносин.

Існує три основні види кореспондентських відносин:

— між комерційними банками і центральним банком країни;

— між комерційними банками (в тому числі банками з різних країн);

— між центральними банками різних держав.

Кореспондентський рахунок — це рахунок, на якому відображаються розрахунки, які зроблені одним банком за дорученням і за рахунок іншого банку.

Кореспондентські рахунки бувають двох видів:

— рахунок «ностро» («наш рахунок у вас») — якщо банк відкриває рахунок у банку-кореспонденті;

— рахунок «лоро» («ваш рахунок у нас») — якщо в даному банку відкриваються рахунки банків-кореспондентів.

Міжбанківські розрахунки через центральний банк. Комерційні банки від кривають рахунки в установах центрального банку — роз рахунково-касових центрах (РКЦ). За суттю РКЦ — це підрозділ цент рального банку, який відповідає за проведення розрахунків між банками. РКЦ створюється в містах, районних центрах.

На коррахунках комерційних банків в РКЦ зберігаються кошти банку; за суттю, цей коррахунок виконує ті самі функції, що й розрахунковий рахунок у підприємства, але з урахуванням специфіки діяльності банків.

Розрахунки через кореспондентські рахунки, які відкриваються в інших банках. Існує також схема міжбанківських розрахунків «напряму», обминаючи РКЦ. Це прямі кореспондентські відносини, які встановлюються між комерційними банками. У всьому світі цей спосіб розрахунку використовується досить широко. Так, один з

найбільших банків Німеччини — «Дойче Банк АГ» працює через мережу, яка складається з чотирьох тисяч банків-кореспондентів у 184 країнах світу.

18. Грошова маса та її структура. Показники вимірювання грошової маси.

Грошова маса — це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних за собів, яка обслуговує економічні зв’язки, належить фізичним та юридичним осо бам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.

Структура грошової маси за агрегатним методoм:

Агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети (в деяких країнах).

Агрегат М1 складається з агрегату М0 і засобів на поточних та ощадних рахунках банків до запитання.

Агрегат М2 містить агрегат М1, термінові та заощаджувальні депозити в комерційних банках.

Агрегат М3 містить агрегат М2, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами.

Близько третини грошової маси в Укр. припадає на готівкові гроші.

На грошову масу впливають два фактори:

— кількість грошей; — швидкість обертання грошей.

Кількість грошової маси визначається державою — емітентом грошей, а сааме його законодавчою владою. Збільшення емісії зумовлене потребами товарного обороту і держави.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту (оберти), з якою кожна одиниця готівкових, в обороті, грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера МV = PQ, ве ли чину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

V = РQ/M, де V — швидкість обігу грошей;

Р — середній рівень цін на товари (індекс цін готових товарів та послуг); Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт); М — середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період (статистична кількість грошей).

Показник швидкості обігу грошей (V) називають — показником ділової активності в державі, тому що величина V залежить від:

- частоти і обсягів товарних операцій (трансакцій) між усіма суб’єктами господарювання;

- рівня розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відт ворення;

- збалансованості попиту і пропозиції на ринку

Показник V показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відоб ражає інтенсивність руху грошей.

У банківський практиці швидкість обігу грошей розраховується як відношення номінальної величини ВВП (P Q) до агрегату М0 або М1.

З показником швидкості обігу грошей обернено пропорційно по в’язаний коефіцієнт монетизації ВВП — відношення грошової маси до номінальної величини вало вого внутрішнього продукту: К_м = М/ВВП, де КМ — коефіцієнт монетизації; М — маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М2;

ВВП — річний обсяг, виробленого валового внутрішнього продукту (за поточними цінами); V — швидкість грошей (кількість обертів грошової одиниці).