14.1. Призначення та класифікація комерційних банків

Комерційні банки — кредитні установи, що здійсню­ють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення переважно за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і позичок. Комерційні банки здійснюють на дого­вірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розмі­щують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати багато інших опера­цій, передбачених Законом України «Про банки і банківську дія­льність».

Для здійснення операцій банки повинні мати дозвіл і ліцензію Національного банку.

Банкам в Україні забороняється вести діяльність у сфері мате­ріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а та­кож діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється вико­ристовувати свої спілки та інші об'єднання для досягнення домовленостей, спрямованих на монополізацію ринку банківських по­слуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: за формою власності; організаційною формою; розміром капіталу; філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та за вектором ринку, де вони функціонують.

За формою власності комерційні банки поділяються на дер­жавні, кооперативні і колективні.

В Україні функціонують два банки з державною формою вла­сності: Ощадбанк і Ексімбанк. Статутні фонди цих банків ство­рені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки — це банки з колективною фо­рмою власності.

Залежно від організаційної форми комерційні банки з колек­тивною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціо­нерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (па­йові банки).

Акціонерні банки відкритого і закритого типу формують свій ка­пітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власни­ком капіталу є саме акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери зазвичай не мають права вимагати від банку повернення своїх внес­ків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків гро­шових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організову­ються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.

Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні, великі та найбільші. На банківському ринку України більшість банків є середніми (активи — понад 10 млн. грн.).

Залежно від наявності філій розрізняють комерційні банки багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу фі­лій нараховує Ощадбанк (близько 15 000 одиниць), який має відділення в усіх адміністративних районах країни. До багатофілійних банків відносять Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк та багато інших.

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестицій­ними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо понад 50 % його активів є активами одного типу.

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні біль­шість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслу­говування різних типів клієнтів.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) коо­перативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками цент­рального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференціація банків залежно від спеціалізації з об­слуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціону­ють біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові — страхових інституцій; кооперативні — кооперативів тощо. На вітчизняному банківському ринку помітними представ­никами банків,з клієнтською спеціалізацією (малий і середній бі­знес) є Правексбанк, Прокредитбанк, банк «Альянс» та ін. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є невикористаним резервом розвитку системи комерційних банків України.

Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їхньої діяльності, а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими процесами. Характерними представниками банків з галу­зевою спеціалізацією є Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Легбанк, Енергобанк, банк «Надра», Автозазбанк та деякі інші.

Функціональна спеціалізація комерційних банків полягає у виконанні ними здебільшого вузького кола спеціалізованих опе­рацій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.

В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків роз­винута ще недостатньо. Тому поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.

Відомими представниками банків з функціональною спеціалі­зацією є Ощадбанк, Ексімбанк. У пасиві Ощадбанку значною є частка коштів фізичних осіб. Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам.

У системі комерційних банків відбувається процес залучення іноземного капіталу. Кількість банків, створених з участю інозе­много капіталу, на початок 2005 р. досягла 20 % від загальної кі­лькості діючих банків, з них третину становлять банки зі 100 – відсотковим іноземним капіталом.

Банки мають право створювати об'єднання, до яких належать: банківські корпорації, банківські холдингові групи, фінансово-холдингові групи, банківські спілки та асоціації. До складу банків­ської корпорації та банківської холдингової групи входять тільки банки, а фінансові холдингові групи крім банків включають й інші установи, у тому числі ті, що надають небанківські фінансові послу­ги. Окремий банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання (крім спілки та асоціації). При цьому він несе відповіда­льність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором.

Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою НБУ, підлягають обов'язковій реєстрації, а ліквідуються за рі­шенням його учасників або з ініціативи НБУ за рішенням суду. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об'єднання у ви­падку, коли його діяльність суперечить антимонопольному зако­нодавству або загрожує інтересам вкладників чи стабільності ба­нківської системи.

Ліквідація об'єднання не припиняє діяльності банків — його учасників.