4. Заходи щодо оздоровлення банківської системи України

банк кредитний банкрутство фінансовий

Серед основних засобів, які центробанки і уряди нині активно застосовують для мінімізації наслідків кризових явищ (особливо в економічно розвинутих країнах), є реструктуризація банків задля протидії скороченню сукупного попиту і рецесії. Нинішні проблеми у вітчизняному банківському секторі продемонстрували, що масштабної реструктуризації банків нам не уникнути. Ситуація є виключно сприятливою для того, щоб кризові явища у банківській системі в поєднанні з антикризовою політикою уряду та регулюючих органів, передусім НБУ, стали основою якісного і глибокого структурно-функціонального оновлення банківського сектора з тим, щоб у перспективі він перестав стимулювати споживацьку імпортозалежну модель розвитку національної економіки, а став інвестиційно орієнтованим.[19]

Упродовж останніх двох років банки та інші фінансові інституції у багатьох країнах зіткнулися з серйозними фінансовими проблемами, що найбільшою мірою позначились як на ліквідності, так і на платоспроможності фінансово-кредитних установ. У такій ситуації уряди і центральні банки оперативно задіяли різні важелі підтримки банків, зокрема шляхом надання додаткової ліквідності.[16, с. 181]

Основна мета заходів із реструктуризації банківського сектора, що нині активно застосовується, полягає в його стабілізації для продовження ним фінансування реального сектора. Це досягається шляхом запровадження упереджуючих заходів щодо банкрутства системних (великих) банків; масового вилучення вкладів і розгортання паніки; уповільнення темпів фактичного кредитування економіки.[9, с. 201]

Викуп неякісних активів здійснюється з метою усунення з балансів фінансових установ проблемних активів. Викуп активів зараз здійснюється у Греції, Італії, Іспанії, Австралії, Норвегії, Швеції, США, а також планується в Росії. Як свідчить історичний досвід, результати подібних заходів не завжди були однозначно позитивними. Процедура практично зводилася до створення спеціальної державної компанії, формування спеціального фонду і визначення переліку активів, які підлягають викупу (кредити, цінні папери, нерухомість тощо), та переліку фінансових установ, які братимуть участь.[14, с. 147]

Перевагами цього інструменту є гарантовані мінімальні ціни на активи фінансових установ, покращення ліквідності і те, що банки стають привабливішими для потенційних інвесторів. Недоліками ж є проблеми з визначенням справедливої ціни на ці активи, а також можливість участі у викупі структур, повязаних з політиками чи бізнесменами, з метою особистого збагачення. Світовий досвід показує, що викуп активів повязаний зі значними бюджетними витратами, в більшості випадків неефективний.[2, с. 204]

Рекапіталізація банків проводиться для надання їм додаткового капіталу в обмін на участь у власності банку (у формі купівлі звичайних або привілейованих акцій чи на умовах залучення субординованого боргу). Натепер рекапіталізацію банків здійснюють в Австрії, Бельгії, Кіпрі, Франції, Німеччині, Греції, Люксембурзі, Нідерландах, Данії, Швеції, Швейцарії, Великій Британії, США, Японії, а також планують в Індії. Практично реалізація цього заходу зводиться до таких кроків:

1. визначення фінансових установ, які мають долучитися до процесу рекапіталізації, здійснення вибору банків;

2. визначення джерел фінансування (створення спеціальних фондів, або використання облігацій);

3. вирішення питань, повязаних з контролем і корпоративним управлінням.[12, с. 104]

Як правило, програми рекапіталізації для банків є добровільними. Однак у США під урядовим тиском до програми рекапіталізації були залучені девять найбільших банків в обовязковому порядку і отримали 125 млрд доларів. Важливим є визначення процедур управління стабілізаційними фондами, а також контролю та нагляду за їхньою діяльністю. Загалом переваги рекапіталізації зводяться до покращення платоспроможності банків, уникнення розпродажу активів і підтримки їхньої кредитної активності. Однак, у кінцевому підсумку, переваги і недоліки здійснення рекапіталізації здебільшого залежать від особливостей її реалізації. Свої переваги й недоліки мають як більш жорсткі обмежувальні заходи (такі, як у Великій Британії), так і більш ліберальний підхід (застосований у США).[10, с. 88]

Додаткові заходи щодо гарантування вкладів вживаються для підвищення (відновлення) довіри у суспільстві до банків. Практично всі розвинені країни розширили гарантії по вкладах. Так, у США гарантоване державою страхове покриття банківських вкладів збільшено зі 100 до 250 тис. дол. Міністри фінансів країн ЄС схвалили поетапне підвищення мінімальних гарантій по приватних вкладах з 20 до 100 тис. євро до кінця 2011 року, при цьому першим етапом стане підвищення існуючого мінімуму до 50 тис. євро на середину 2009 року, крім цього пропонується прискорити термін виплат з 3 міс. до 3 днів. Аналогічні кроки запроваджено в Новій Зеландії, Тайвані, Гонконгу, Сінгапурі, Малайзії, Індонезії, Філіппінах, Таїланді.[25]

Узагальнюючи, можна зробити висновок, що в умовах глобальної фінансової кризи, незважаючи на різні масштаби потрясінь у різних країнах, більшість країн (особливо розвинутих) віддали перевагу комплексному використанню усіх інструментів. Звертає на себе увагу й те, що одні й ті ж заходи мають доволі різні наслідки, залежно від адекватності ухвалених рішень реальній макроекономічній та валютно-фінансовій ситуації.

В Україні дотепер були вжиті заходи щодо підвищення рівня гарантування по вкладах, окремі рестрикційні заходи щодо банківських операцій, а також ухвалений парламентом закон, що передбачає створення Стабілізаційного фонду, кошти якого будуть спрямовані на розвязання проблем у фінансовому секторі. Враховуючи наявний закордонний досвід реструктуризації, а також реальні фінансові можливості України, можна зробити висновки про доцільність чи недоцільність використання в наших умовах тих чи інших інструментів.[25]

Отже, найбільші проблеми з викупом неякісних активів в українських умовах будуть повязані з визначенням справедливої їхньої ціни та зі значними бюджетними витратами. Істотними є також ризики того, що політики/бізнесмени використають цей процес для власного збагачення. Щодо рекапіталізації, то основні проблеми тут будуть повязані зі складністю визначення обсягів участі в капіталі, ролі уряду в питаннях контролю та управління, а також тривалістю такого заходу і способом продажу державних часток. Враховуючи, що в Україні підвищення рівня гарантування вкладів суттєво не вплинуло на відплив коштів з банків, можна констатувати, що найбільші проблеми з функціонуванням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосуються нарощування його капіталу за рахунок держави, оскільки банки не в змозі суттєво збільшити обсяги відрахувань.

Режим фінансового оздоровлення - це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності й платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень. Комерційний банк може бути переведений Правлінням НБУ в режим фінансового оздоровлення на строк не більше 12-ти місяців. При наявності обґрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми фінансового оздоровлення цей строк може бути продовжений Правлінням НБУ ще на 6 місяців. Підставою для переведення у режим фінансового оздоровлення є віднесення комерційного банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення загальновизначених норм банківського законодавства.[19]

Програма фінансового оздоровлення обовязково має містити такі елементи:

- аналіз причин, які зумовили погіршення фінансового стану й збиткову діяльність комерційного банку;

- конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням термінів їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу;

- прогнозні показники діяльності комерційного банку, які передбачено досягнути після виконання заходів фінансового оздоровлення;

- кошторис витрат (щоквартально) загалом по банку та з розподілом за філіями.

У разі допущення комерційними банками порушень, зазначених у ст. 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або якщо застосування непримусових заходів впливу є недостатнім для вирішення проблем банку, НБУ застосовує примусові заходи впливу.

До примусових заходів впливу належать:

1. Підвищення норми обовязкових резервів.

2. Відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій.

3. Усунення керівництва комерційного банку (установи комерційного банку) від управління.

4. Призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком (установою комерційного банку).

5. Стягнення за рішенням суду (арбітражного суду) штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу.

6. Ліквідація комерційного банку та виключення його з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.[19]

Таким чином, комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, при наявності його клопотання та пропозицій регіонального управління НБУ може бути надана стабілізаційна позика.