1.2 Нормативно-правові основи та організаційна структура функціонування системи фінансового моніторингу в Україні

28 листопада 2002 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 249-IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Після прийняття базового Закону, спрямованого на врегулювання відносин в сфері боротьби з кримінальними доходами та фінансуванням тероризму, він був проаналізований експертами FATF, в результаті чого FATF висловив низку зауважень, згідно з якими Україні було рекомендовано внести зміни до щойно прийнятого Закону, а також врегулювати ряд інших законодавчих питань.

За ініціативою Уряду терміново розроблені та внесені пропозиції, які прийняті 24 грудня 2002 року Верховною Радою України у вигляді Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», зміст яких відповідає останнім рекомендаціям експертів FATF. Зокрема змінено статтю Закону, яка визначає порядок ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, доповнено положеннями щодо обовязку субєктів первинного фінансового моніторингу ідентифікувати також особу, від імені якої здійснюється фінансова операція або яка є реальним вигодоодержувачем. Також змінено статтю, що надавала можливість субєкту первинного фінансового моніторингу уникати процедури надання інформації Держфінмоніторингу. Зміни в статті зазначеного базового Закону зобовязують працівника субєкту первинного фінансового моніторингу безумовно повідомляти про всі операції, щодо яких виникла підозра, що вони здійснюються з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму. Відповідно до Закону Уповноважений орган за наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція може бути повязана з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, надає до правоохоронних органів, згідно з компетенцією, відповідні узагальнені матеріали для порушення кримінальної справи та проведення слідчих дій. Згідно діючих в Україні Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів цим розвязується питання щодо арешту та конфіскації злочинних доходів [2].

12 вересня 2002 року Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму. На її основі та з урахуванням 8 спільних рекомендацій FATF розроблені доповнення до проекту Закону «Про боротьбу з тероризмом», який прийнятий Верховною Радою України в першому читанні за основу, в частині боротьби з фінансуванням тероризму.

12 грудня 2002 року, на виконання вимоги базового Закону, Національний банк України прийняв постанову, яка зобовязує всі обмінні операції з валютою на суму більше ніж 10000 доларів США проводити тільки через каси банків, з обовязковою умовою ідентифікації клієнта.

16 січня 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України» . Цей закон передбачає викладення статті 209 Кримінального кодексу України «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом» у новій редакції. Запропонована редакція даної статті не тільки розширює обєктивну сторону складу даного злочину, на що звертали увагу фахівці FATF, але й усуває всі перешкоди в притягненні до відповідальності осіб за легалізацією (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Нова стаття 209 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів в частині умисного неподання, несвоєчасного подання, або подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обовязковому фінансовому моніторингу органу фінансової розвідки та за незаконне розголошення клієнту або будь-якій третій особі вищезазначеної інформації. Зміни до Кримінально-процесуального кодексу України визнали підслідність злочинів, передбачених статтею 209 Кримінального кодексу України [3].

6 лютого 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Цей закон передбачає узгодження норм законів «Про банки і банківську діяльність» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» з нормами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Цим Законом встановлено, що банки і фінансові установи повинні ідентифікувати своїх клієнтів, які проводять фінансові операції. Банкам і фінансовим установам надається право одержувати відповідну інформацію про клієнтів від органів державної влади і відповідних управлінь [1, 3]. Зазначеним Законом передбачаються зміни до базового закону в частині встановленої єдиної суми по обовязковому фінансовому моніторингу на рівні 80 тисяч гривень. Також, більш чітко виписана норма щодо звільнення від відповідальності працівників первинного фінансового моніторингу за законне надання інформації, що носить банківську та комерційну таємницю, органу фінансової розвідки. Доповнено базовий закон новою статтею щодо політичної незалежності Уповноваженого органу, яка чітко встановлює, що використання Уповноваженого органу в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Забороняється також діяльність у цьому органі партій, рухів й інших громадських обєднань, що мають політичні цілі.

Відповідно до останньої чинної редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», легалізація (відмивання) доходів - це вчинення дій з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядження доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.

Обовязковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається субєктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Внутрішній фінансовий моніторинг - діяльність субєктів первинного фінансового моніторингу по виявленню, відповідно до цього Закону, фінансових операцій, що підлягають обовязковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути повязані з легалізацією (відмиванням) доходів.

До легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Законодавство України в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає наступну організаційну структуру системи фінансового моніторингу:

- державний фінансовий моніторинг;

- первинний фінансовий моніторинг.

Субєктами державного фінансового моніторингу є:

- центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій;

- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - центральний виконавчої влади із спеціальним статусом (Уповноважений орган).

Субєктами первинного фінансового моніторингу є:

- банки, страхові та інші фінансові установи;

- платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрінгові та клірингові установи;

- товарні, фондові та інші біржі;

- професійні учасники ринку цінних паперів;

- інститути спільного інвестування;

- гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;

- підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

- підприємства і обєднання звязку, інші не кредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;

- інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.

З 1 січня 2005 року, згідно з Указом Президента України від 24 грудня 2004 року, на чолі державного фінансового моніторингу знаходиться Державний комітет фінансового моніторингу України (ДКФМУ), який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, функції якого чітко визначені базовим Законом та Положенням, як спеціального Уповноваженого органу в цій сфері. Він є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в Державному казначействі та печатку. ДКФМУ є абсолютно незалежною від політичних процесів державною установою, яка підпорядковується безпосередньо Президенту та Кабінету Міністрів України. Ніякі політичні партії та групи не мають впливу на призначення керівника ДКФМУ, заступників та його повсякденну діяльність в цілому. Протягом 2006 року Держфінмоніторингом забезпечувалась стабільна робота його центрального апарату та розбудова регіональної мережі. З 2007 року в режимі промислової експлуатації працює Єдина державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму [24, c.4].

Субєкти державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу) зобовязані:

- вимагати від субєктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обовязків, передбачених цим Законом;

- проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, вживати заходів, передбачених цим Законом;

- під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в установленому законодавством порядку заходів, передбачених цим Законом;

- інформувати Уповноважений орган про виявлені випадки порушення законодавства субєктами первинного фінансового моніторингу;

- забезпечувати зберігання інформації, одержаної від субєктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;

- погоджувати з Уповноваженим органом будь-які нормативні документи, що стосуються питань, повязаних з виконанням вимог цього Закону;

- надавати Уповноваженому органу інформацію і документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації щодо особистого життя громадян), в порядку, визначеному законодавством.

Завданнями Уповноваженого органу є:

- участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обовязковому фінансовому моніторингу;

- створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

- забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє комплексні програми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- бере участь у розробленні проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України та її реалізації;

- співпрацює з центральними органами виконавчої влади та іншими державними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю субєктів первинного фінансового моніторингу, а також іншими державними органами з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- за наявності достатніх підстав для віднесення фінансової операції до такої, що може бути повязана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, надає правоохоронним органам, згідно з їх компетенцією, відповідні узагальнені матеріали;

- здійснює в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму методичне забезпечення субєктів первинного фінансового моніторингу, а також центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за такими субєктами, та координує заходи, що проводяться ними в цій сфері;

- встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які призначаються відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

- проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються субєктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- вносить пропозиції щодо розроблення законодавчих актів, бере в установленому порядку участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- узагальнює одержану від правоохоронних та інших державних органів інформацію, що стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, аналізує динаміку розвитку негативних тенденцій у цій сфері, досліджує методи та фінансові схеми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму, розробляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;

- сприяє виявленню в фінансових операціях ознак використання доходів, одержаних злочинним шляхом;

- забезпечує ведення в установленому законодавством порядку обліку фінансових операцій, які мають ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу;

- погоджує проекти нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю субєктів первинного фінансового моніторингу, з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- організовує проведення нарад, семінарів, конференцій з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- надає розяснення щодо прийнятих Держфінмоніторингом України нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

- бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід з цих питань;

- бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України у підготовці міжнародних договорів України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, забезпечує їх реалізацію;

- здійснює відповідно до законодавства функції з управління обєктами державної власності, що належать до сфери його управління;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Уповноважений орган має право:

- одержувати в установленому законодавством порядку:

а) від центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю субєктів первинного фінансового моніторингу, правоохоронних органів, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також безоплатно від підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію (в тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю, та копії документів, що її підтверджують), необхідну для виконання покладених на нього завдань, зокрема про випадки порушення законодавства субєктами первинного фінансового моніторингу;

б) від правоохоронних органів, до яких надходять узагальнені матеріали про фінансові операції, інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на підставі зазначених матеріалів;

в) від субєктів первинного фінансового моніторингу необхідну для виконання покладених на нього завдань інформацію (в тому числі копії документів, що її підтверджують), повязану з фінансовими операціями, що стали обєктом фінансового моніторингу, зокрема щодо осіб, які здійснюють такі операції;

- здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, у тому числі автоматизований, до баз даних субєктів державного фінансового моніторингу, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів;

- залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);

- у рамках міжнародного співробітництва:

а) укладати в установленому законодавством порядку міжнародні договори міжвідомчого характеру з компетентними органами іноземних держав з питань співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

б) здійснювати обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав;

в) брати участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах, зустрічах, нарадах з питань, що належать до його компетенції.

Структура Уповноваженого органу наведена в Додатку А.

Субєкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобовязаний:

- проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;