1.1 Запровадження системи фінансового моніторингу в Україні

Глобалізація світової економіки безумовно впливає на глобальний характер криміногенних процесів, «тінізацію» економіки, подальше поширення та зміцнення організованої злочинності. З середини 70-х років минулого сторіччя прояви організованої злочинності транснаціонального характеру стали предметом серйозної уваги міжнародної спільноти. З того часу постійно проводиться робота стосовно універсалізації відповідного понятійного апарату, напрацьовується міжнародна нормативно-правова база (рекомендації, конвенції і декларації) з питань боротьби з відмиванням доходів незаконного походження [50, c.32].

Аналіз наукових джерел та міжнародних правових актів з проблем боротьби зі злочинністю дозволяє виділити дві групи транснаціональних організованих злочинів, економіко-кримінологічний моніторинг яких дає можливість визначити притаманну їм структуру відмивання доходів незаконного походження. По-перше, це наднаціональні злочини, що посягають на інтереси людства у цілому; по-друге, злочини міжнаціонального характеру, що утворюють небезпеку для інтересів громадян чи організацій двох і більше країн. Розподіл злочинів за групами наведено у таблиці 1.1

Вчинення злочинів першої групи супроводжується значним обсягом витрат, хоча у процесі їх реалізації не можна виключити як накопичення, так і відмивання капіталів незаконного походження певними національними і міжнародними кримінально політичними угрупуваннями [41, с.87].

Глобалізація світових криміногенних відносин зумовлює такі негативні наслідки вчинення злочинів другої категорії, які наближаються до першої категорії і суттєво впливають на розвиток останніх.

Друга група характеризується Організацією Обєднаних Націй як посягання на різні соціально значимі інтереси громадян та організацій двох і більше країн.

Транснаціональні злочини

Організація Обєднаних Націй поділяє всі транснаціональні злочини на 17 видів. Крім вищенаведених, до них належать такі: крадіжки витворів мистецтва і предметів культури; крадіжки інтелектуальної власності; викрадення літальних апаратів; морське піратство; шахрайство зі страховкою; псевдобанкрутство; проникнення організованих злочинних формувань у легальний бізнес; корупція і підкуп громадських та партійних діячів, виборних осіб.

Такою є загальна класифікація транснаціональних злочинів, які доцільно поділити на підвиди за конкретним складом злочинів, способами і географією їх вчинення. Фінансові махінації за складом злочину можна поділити на розкрадання, крадіжки, шахрайства з фінансовими ресурсами, ухилення від оподаткування та ін. Всі наведені підвиди фінансових шахрайств за класифікацією ООН і деякі конкретизовані є характерними як для України, так і для інших країн світу [42, с.44].

Загальна класифікація транснаціональної злочинності, розроблена ООН, наочно демонструє, як серйозно організована злочинність впливає на життя людей, окремі галузі економіки та світове господарство в цілому. Тому проблему боротьби з організованою злочинністю необхідно розглядати комплексно, у тому числі й через призму технологій відмивання доходів злочинного походження та «тіньового» капіталообороту, оскільки незаконні доходи є не тільки матеріальною базою для існування організованої злочинності, а й стимулом та засобом її саморегулятивного відтворення.

У контексті вищенаведеної класифікації видів злочинів, вчинюваних організованими угрупуваннями, та доходів, отриманих від них, перший рівень класифікації доходів злочинного походження, що відображає технологію їх обороту і легітимізації, можна поділити на три види за наступними ознаками:

- доходи, що отримуються готівкою (банкнотами та казначейськими білетами) за межами застосування банківських розрахункових технологій, тобто, поза банківським оборотом;

- доходи, що отримуються безготівковими коштами з використанням банків і легітимних банківських, кредитних та розрахункових технологій;

- доходи, що отримуються як готівковими коштами, так і безготівковими грошима або у вигляді речей, прав, дій, за допомогою товарообмінних операцій.

Такою є сучасна функціонально-відтворювальна структура доходів незаконного походження в Україні. У країнах зі сталою ринковою економікою обсяги готівкової маси грошей, що обертаються у формі банкнот, не перевищує 10 % від сукупної маси, яка знаходиться у платіжному обігу. У цих країнах основна маса грошових операцій (крім дрібних) здійснюється у вигляді безготівкових банківських електронних транзакцій через систему банківських розрахункових і міжбанківських кореспондентських рахунків. Це так звані «електронні» гроші, що обертаються у платіжному обігу за допомогою електронних мереж та пластикових карток. Безготівкову структуру платіжного обороту зумовлено відповідною технічною і технологічною інфраструктурою існуючих форм платежів, які здійснюються у цих країнах через компютерні електронні мережі звязку, у банківських установах, на підприємствах торгівлі, при наданні послуг у фінансово-господарських структурах, повязаних із фінансовим обслуговуванням цивільного обігу речей, прав, дій [38, c.17].

Значна маса готівкових грошей - банкноти і казначейські білети - тобто паперові гроші, свідчить про наявність більш широких можливостей для здійснення операцій щодо їх відмивання. Але у країнах з меншим обігом готівки теж існують причини і можливості відмивання грошей незаконного походження.

Відмивання грошових коштів, отриманих злочинним шляхом - складний процес, який постійно вдосконалюється і часом включає багато операцій, здійснюваних у різноманітних формах. Найпоширенішою є так звана трифазна модель відмивання грошей. Для неї характерні три стадії (етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування, інтеграція.

На першій стадії відбувається попереднє відмивання «брудних» грошей. У банківському секторі воно виявляється у діях, спрямованих на уникнення обовязкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою. Основні форми відмивання «брудних» грошей на цій стадії такі:

- шахрайство з використанням підставних осіб та фірм;

- обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів;

- підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів;

- підробка документів з метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження;

- переказ грошові кошти у банківські чеки, облігації, цінні папери на предявника тощо (т.з. смерфінг). При цьому купівля здійснюється на дещо меншу суму, ніж та, за якої необхідно ідентифікувати клієнта;

- здійснення платежів невеликими сумами на один і той же банківський рахунок (структуринг);

- використання підприємств зі значним готівковим обігом, до легальної виручки яких додаються «брудні» гроші;

- створення власних фіктивних підприємств, котрі декларують «брудні» гроші як легальну виручку.

На другій стадії (розшарування) метою відмивання грошей є відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, після яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей. Операції на цій стадії, як правило, мають міжнародний характер. Їх часто здійснюють підставні особи й фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.

Характерною для цієї стадії процесу відмивання грошей є також купівля цінних паперів на вторинному ринку (щоб приховати первинне джерело походження коштів, їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми) [23, c.10].

Найважливішим методом розшарування на сьогодні є електронний переказ коштів. Правоохоронні й податкові органи багатьох країн занепокоєні проблемою електронних платежів, які можна здійснювати анонімно і на будь-які відстані, що створює ідеальні умови для уникнення сплати податків, відмивання «брудних» грошей та іншої злочинної діяльності.

Нині у проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни з мяким податковим режимом і слаборозвиненою системою фінансового контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно-імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження й інвестуються в легальну економіку. «Відмиті» кошти, зазвичай, інвестуються у підприємства, які далі можуть бути використані у кримінальній діяльності.

Зазначимо, що коли факт відмивання грошей не був виявлений на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії виокремити злочинні доходи із законно отриманих надзвичайно складно [36, c.30].

Не дивлячись на те, що в Україні раніше не було достатнього досвіду та відповідного законодавства у сфері боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ми чітко усвідомлюємо, яку шкоду наносить фінансовій та економічній системі це явище. На жаль, прийняття Закону про боротьбу з відмиванням «брудних» грошей не було самостійною ініціативою України. Україна опинилася перед необхідністю привести свої принципи в цьому питанні до вже існуючих міжнародних стандартів. Уособленням цих стандартів є створена 1989 року спеціальна організація - FATF (Financial Action Task Force). Метою діяльності цієї більш ніж впливової міжнародної організації є боротьба з відмиванням злочинних прибутків, щорічний обсяг яких, за її власними розрахунками, становить близько 1,5 трлн. доларів США.

FATF - це міждержавний орган, який розробляє політику боротьби з відмиванням грошей та сприяє її виконанню, як на національному, так і міжнародному рівні. В нього входять 29 країн-учасниць та дві регіональні організації. Він працює в тісному співробітництві з іншими міжнародними органами, які працюють в цій сфері, такими як відділ ООН з контролю за наркотиками і запобіганню злочинності, Рада Європи, Азіатсько-Тихоокеанська група з відмивання грошей і Цільова група фінансових дій країн Карибського басейну. FATF визначає відмивання грошей як переробку доходу, отриманого злочинним шляхом, з метою приховати його незаконне походження.

Основне завдання FATF - забезпечити прийняття всіма фінансовими центрами міжнародних стандартів у сфері запобігання відмиванню «брудних» грошей, його виявлення та притягнення винних до відповідальності. На виконання цього завдання FATF підготувала «Сорок рекомендацій», які є міжнародними стандартами і становлять базову структуру заходів, спрямованих проти відмивання «брудних» грошей. Ці стандарти визнали, прийняли і схвалили багато міжнародних організацій, зокрема Базельський комітет з регулювання банківської діяльності [44, c.12].

Хоча рекомендації не є міжнародною конвенцією, обовязковою до виконання, більшість країн світу взяли на себе зобовязання боротися з «відмиванням» грошей шляхом реалізації цих рекомендацій. Визначаючи загальні принципи дій, «Сорок рекомендацій» залишають за країнами право на певну гнучкість у їх реалізації в кримінальному законодавстві, здійсненні правосуддя, діяльності фінансової системи, тобто з урахуванням норм національного законодавства [11].

Основними критеріями боротьби з відмиванням «брудних» грошей є контроль за сумнівними фінансовими операціями при невтручанні податкових відомств і повній незалежності державних органів, що відповідають за фінансовий моніторинг, від кого і чого б то не було всередині країни.

Після подій 11 вересня 2001 року в США, проблема боротьби з легалізацією кримінальних доходів та фінансуванням тероризму набула особливої актуальності. В цьому аспекті підвищення вимог FATF, Світового банку та Міжнародного валютного фонду є цілком правомірним наслідком консолідації зусиль світової спільноти в напрямку запобігання та протидії цим суспільно-небезпечним явищам.

В звязку з недостатньою боротьбою з відмиванням «брудних» грошей Україну було включено до «чорного» списку FATF. Згідно з практикою, що склалася, ввійти до «чорного» списку FATF значно легше, ніж залишити його. Це підтвердив і досвід України, яка потрапила туди у вересні 2001 року.

20 грудня 2002 року FATF оголосила про введення санкцій проти України. Причина - відсутність в українській державі ефективного механізму боротьби з відмиванням «брудних» грошей. Зокрема - закону про запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, який би відповідав світовим стандартам.

На вихід же держави з «чорного» списку потрібно близько двох років. У разі виведення країни з «чорного» списку FATF моніторинг фінансових операцій триває. Його механізм реалізується двома шляхами: кожна держава зобовязана щорічно робити самостійний аналіз відповідності свого фінансового сектора «Сорока рекомендаціям» і надавати його результату до штаб-квартири FATF. Окрім цього, у вибірковому порядку в окремі країни їдуть групи незалежних експертів (нерезидентів контрольованої країни) для незалежної оцінки.

Доводи українських урядовців, які переконували, що вимог організації з боротьби з відмивання «брудних» грошей FATF «практично дотримано», виявились непереконливими для західних держав. Коли український парламент в черговий раз відхилив поправки до закону «Про банки й банківську діяльність», наслідків не довелось довго чекати. Одразу дві держави - Німеччина й Великобританія - оголосили, що вводять санкції проти України [38, c.16].

Досить довгий час зусилля України не були достатньо ефективними для активізації боротьби із зазначеним явищем. Але в останні місяці 2002 року та на початку 2003 року, сталося реальне пожвавлення ситуації, відбулися позитивні та кардинальні зміни навіть в підходах до вирішення проблеми. На сьогоднішній день Україна виконує практично всі вимоги міжнародних організацій, які є загальновизнаними законодавцями у сфері боротьби з відмиванням «брудних» грошей та фінансуванням тероризму, і тим самим ще раз підтвердила своє прагнення створити максимально прозору фінансову систему і довести світовій спільноті незмінність інтеграційного курсу, визначеного Президентом та Урядом України.

Запровадження щодо України санкцій суттєво уповільнило, а в деяких випадках унеможливило рух коштів за багатьма зовнішньоекономічними контрактами. Але вже в лютому 2003 року санкції щодо України було скасовано, проте Україна продовжувала залишатись в «чорному списку».

Рішення про виключення України з «чорного списку» було закономірним, оскільки цілеспрямовано була створена ефективна національна система боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. Причому створювалась вона не лише для того, щоб позбутися плями «чорного списку», а тому, що така система необхідна Україні як добросовісному і відповідальному члену світової спільноти цивілізованих країн.

Сесія FATF, котра почала свою роботу в Парижі 25 лютого 2004 року, прийняла рішення про виключення України зі списку країн, що не сприяють боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Для цього було заслухано доповіді комісії експертів, котрі перебували в Україні з місією вивчення законодавства в галузі протидії відмиванню незаконних доходів і практики його застосування. Експерти дали позитивну оцінку діям українського уряду та парламенту щодо контролю за фінансовими потоками в національній банківській і страховій системах. Фактично усі заявлені до України претензії було знято, нові не зявилися. Також велику підтримку українська делегація отримала з боку Росії - країни, котра на той час тільки залишила «чорний список», а тепер стала одним із членів FATF [40, c.167].

Підставою для виключення України з «чорного списку» стало:

- прийняття Верховною Радою України законів України:

§ «Про внесення змін до Закону України по запобіганню протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом» від 24 грудня 2002 року (набув чинності в червні 2003 року);

§ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України» від 16 січня 2003 року;

§ «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом» від 6 лютого 2003 року;

- постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення у складі Міністерства фінансів України Державного департаменту фінансового моніторингу» від 10 січня 2002 року № 35, а також затвердженої постановою Кабінету Міністрів України Програми протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом на 2003 рік, № 140 від 29 січня 2003 року.

Досягнення України у боротьбі з відмиванням «брудних» коштів отримали позитивну оцінку на Пленарному засіданні Спеціального Експертного комітету Ради Європи з питань оцінки заходів в сфері боротьби з відмиванням злочинних доходів (MONEYVAL), що пройшов з 16 по 21 січня 2005 року в м. Страсбург (Франція). Зокрема, Комітетом Ради Європи зазначено: «Україна за короткий проміжок часу досягла стрімкого прогресу у розбудові законодавчої бази та створенні інфраструктури для ефективної боротьби з відмиванням «брудних» коштів» [40, c.168].

Створений Комітетом Міністрів Ради Європи у 1997 році MONEYVAL (Committee of Experts on the Evaluation of Anti-Money Laundering Measures) є однією з трьох міжнародних організацій, які борються з відмиванням «брудних» коштів. Основна мета діяльності - проведення експертної оцінки ефективності протидії легалізації злочинних доходів в країнах, які є членами Ради Європи. Кожна країна - член Комітету представлена в ньому трьома експертами. Україна є членом MONEYVAL та постійно приймає участь у його засіданнях.

У даний час в Україні впроваджується проект технічної допомоги з питань боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом (MOLI-UA-2), який буде впроваджуватися протягом 3 років, а його бюджет становитиме 4,9 млн. євро. Він передбачає розвиток і вдосконалення Національної системи боротьби з відмиванням грошей та створення Національного учбово-методичного центру з питань боротьби з відмиванням грошей. MOLI-UA-2 є продовженням діючого проекту технічної допомоги України з питань боротьби з відмиванням прибутків, отриманих злочинним шляхом (MOLI-UA), який впроваджує Держфінмоніторинг разом з Радою Європи [38, c.21].

Виходячи, з вищенаведеного можна зробити висновок, що поняття фінансового моніторингу є актуальним не тільки для розвинутих країн, а й для України також. В цілях підтвердження того, що Україна стала активним учасником боротьби з легалізацією доходів та фінансуванню тероризму, прийнято ряд нормативних документів, що дозволили уникнути санкцій з боку країн, які активно борються з легалізації (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.