1.1 Економічна роль комерційного кредиту

Існування та функціонування кредиту обєктивно зумовлюється наявністю товарного виробництва і грошей. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквівалента відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності в часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту.

Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстроченням платежу.

Таким чином підходимо до визначення кредиту.

Кредит (від лат. credere - довіряти, credo - віра) - це відносини між фізичними або юридичними особами під час надання один одному певних цінностей (грошей, майна) на певний термін за певну плату і за умови повернення. [1].

Таким є найбільш загальне тлумачення кредиту. Розглядаючи цю економічну категорію, більшість дослідників звертають увагу на такі засади кредиту:

- кредит - це специфічний тип економічних відносин, що ґрунтується на взаємній довірі сторін цих відносин;

- економічною основою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу;

- кредитування - це акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на умовах повернення, платності та добровільності.

Узагальнюючи ці ознаки кредиту Б. Івасів дає таке визначення: ”Кредит - це система економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах повернення й платності.” [2 с. 258]

Ці умови виступають основними принципами організації і функціонування кредиту.

В кінці XVIII ст. сформувались перші системні уявлення про кредит.

Сьогодні в теоретичному осмисленні кредиту є дві основних теорії: натуралістична і капіталотворча.

Засновниками натуралістичної теорії кредиту були класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо. Суть цієї теорії зводилась до наступного:

-- обєктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натуральній формі;

-- роль кредиту полягає у перерозподілі матеріальних благ у суспільстві;

-- позиковий капітал розглядався як реальний капітал речової форми;

-- банки розглядалися лише як посередники кредиту, які спочатку акумулюють тимчасово вільні кошти, а потім їх розміщують серед позичальників;

-- пасивні операції банків вважалися первинними, а активні -- вторинними.

Натуралістична теорія кредиту була прогресивною для свого часу. Заслугою цих учених стало те, що вони розглядали відсоток як частину прибутку, який створюється у виробництві, а також висновок про те, що сам по собі кредит не створює реального капіталу.

Водночас цій теорії притаманний ряд недоліків. Серед них можна виділити такі:

- немає різниці між позичковим і реальним капіталом;

- не розглядається зворотний вплив кредиту на сферу виробництва, на оборот реального капіталу;

- роль банків зводиться до звичайного посередництва у кредитних відносинах, вони суттєво не впливають на процес відтворення;

- процент не залежить від зміни попиту і пропозиції позичкового капіталу та його впливу на зміну ринкової конюнктури.

З розвитком товарно-грошових відносин певна обмеженість натуралістичної теорії не давала змоги зробити глибокий аналіз взаємозвязку між кредитом і виробництвом. І тому на зміну цій теорії кредиту прийшла так звана капіталотворча теорія, яка вже з середини ХІХ ст. стала панівною. Її розробляли Дж. Ло, Г. Маклеод, Й. Шумпетер, А. Ган. За цією теорією:

- кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

- за допомогою кредиту можна залучати невикористані виробничі можливості країни, накопичувати багатство й капітал;

- банки - це не тільки посередники у кредитних відносинах, а й творці капіталу;

- активні операції банків є первинними щодо пасивних;

- кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу самостійну роль у розвитку економіки;

- капіталотворення за допомогою кредиту не може бути безмежним;

- кредит і банки є вирішальними чинниками розвитку виробництва.

Головними недоліками цього напрямку, як зауважують Б. Г. Скоков та І. А. Краївська, були - ототожнення кредиту з капіталом та думка про безмежні можливості кредиту [3 с. 158-161].

Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їх субєктами , а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є обєктом кредиту. Субєктами кредиту є кредитори і позичальники.

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим субєктам.

Позичальники - це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Позичальник не є власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником [4].

Кредитні відносини виникають між різними субєктами.

Найбільш поширені кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами -- з іншого. Вони характеризуються залежно від того, хто із субєктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту.

У сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими субєктами, що повязано насамперед з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також, коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими субєктами, з одного боку, та населенням -- з іншого.

Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли субєктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі субєкти, які регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права [5].

Кредит бере участь у різних сферах суспільного життя.

Необхідність кредиту у сфері обігу - кредит полегшує реалізацію товарів. Кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, почали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки.

Необхідність кредиту у сфері виробництва обумовлюється:

- коливанням потреб в оборотному капіталі;

- коливанням потреб в основному капіталі;

- потребами в капіталі для створення нового виробництва чи започаткування підприємницької діяльності.

Необхідність кредиту у сфері споживання обумовлюється коливанням потреб у капіталі, коли потреби фізичних, юридичних осіб або держави перевищують їхні доходи [6].

Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту спричинена існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.

Для зясування економічної суті кредиту важливо розуміти роль, яку він виконує в економіці.

Економічне значення кредиту як чинника зростання багатства полягає в тому, що він сприяє раціональному використанню наявних у державі ресурсів, ефективному обігу вартості у різних її формах. Кредитні відносини виступають спонукальним мотивом розвитку людського капіталу, а використання кредиту забезпечує можливості такого розвитку. Використання кредиту для забезпечення економічного зростання відбувається через кредитний ринок завдяки перетворенню позичкового капіталу в продуктивні активи, які втягуються у господарські процеси та створюють нову вартість.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються «припливи» і «відливи» коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню [7].

Створюючи різні форми безготівкових грошей, кредит забезпечує формування бази для прискорення безготівкових розрахунків, зокрема у звязку із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Цим забезпечується зменшення кількості готівкових грошей в обігу, скорочуються витрати суспільства на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік та зберігання грошових знаків [3].

У ринковій економіці кредит впливає на структурну перебудову економіки, вирівнює норми прибутку в різних галузях.

Надзвичайно важлива роль кредиту в забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування стає однією з форм інвестицій в економіку країни.

За умов ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, у підготовці та перепідготовці наукових кадрів.

Нарешті, кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки у світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства.

Роль кредиту не залишається незмінною.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обігу здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці [2].

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів.

Отже, кредит - це система економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах повернення й платності. Економічне значення цього поняття надзвичайно важливе, адже саме кредит сприяє раціональному використанню наявних ресурсів, безперервності процесів виробництва і реалізації продукції, забезпеченні інноваційного процесу та загальному розвитку й стимулюванню економіки.