1.2.1 Визначення банківської таємниці

Згідно зі ст.60 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківською таємницею вважається інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

До банківської таємниці відносять:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню [10].

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає розяснення щодо застосування таких актів [14].

Враховуючи те, що банк розвивається дуже динамічно в сучасних економічних умовах та на нього мають вплив як зовнішнє середовище, так і внутрішні чинники, можна виділити ряд проблем, що виникають у банківській сфері з приводу захисту банківської таємниці (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1 - Проблеми, що виникають в банківській сфері з приводу захисту банківської таємниці

Особливістю банківської таємниці є те, що згідно із законодавством обовязок охорони конфіденційних відомостей клієнтів банку покладено саме на банк, у звязку із специфікою його діяльності. Банківській установі, в принципі, байдуже, чи стануть відомості, якими він оперує, відомі третім особам, чи ні, якщо це банку не завдасть ніяких збитків. Тому діяльність банку у справі захисту банківської таємниці є його обовязком, а комерційної таємниці (відомості про діяльність самого банку) - правом.

З огляду на це надання відповідним відомостям статусу банківської або комерційної таємниці є одним із способів запобігання несанкціонованому використанню цінної з різних точок зору інформації [4].