1.3 Етапи ризик-менеджменту комерційного банку

Основними принципами, яким повинна відповідати система ризик-менеджменту банку, є повнота врахування ризиків, відсутність суперечності, економічність, універсальність та гармонійність.

Вимога повноти врахування ризиків виникає внаслідок високої складності та взаємоповязаності процесів, що протікають в банках, які породжують як специфічні ризики, притаманні окремими видам діяльності, наприклад, кредитний ризик, так і загальні, на які наражається весь банк - ризик ліквідності, платоспроможності, репутації тощо. Неврахування будь-якого ризику призведе до втрати ефективності всієї системи ризик-менеджменту.

Управління ризиками здійснюється за допомогою різноманітних інструментів, зокрема, лімітування, резервування, страхування, диверсифікації тощо [15]. Використання окремих інструментів зменшення певного ризику може привести до появи або збільшення інших, тому набуває значення вимога відсутності суперечності.

Система ризик-менеджменту має бути економічною, тобто витрати на її створення, впровадження та функціонування не повинні перевищувати тих втрат від настання ризикованих подій, яких вона дає змогу уникнути. Для забезпечення цієї вимоги система ризик-менеджменту має створюватись так, щоб органічно вписуватись в організаційну, фінансову та інші види діяльності банку, використовувати те інформаційне та програмне забезпечення, яке вже працює в банку, додаючи до нього окремі аналітичні модулі.

Комерційний банк функціонує у складному динамічному середовищі, яке вимагає постійних змін у діяльності, впровадження нових продуктів та сучасних технологій, тому побудована система ризик - менеджменту має бути універсальною, тобто ефективно діючою за різних умов, такою, що дає можливість враховувати додаткові ризики та інструменти управління ними.

Гармонійність структури економічних систем забезпечує їх ефективність та життєздатність [16], тому при побудові структурних моделей використовується принцип «золотого перерізу».

Системний підхід до моделювання процесів у складних економічних системах, заснований на поєднанні кібернетичного та синергетичного аспектів управління, основну увагу приділяє моделюванню структури, яка має забезпечувати життєздатність системи, а саме надійність і стійкість до впливів зовнішнього середовища [17]. Оскільки в комерційному банку саме система ризик-менеджменту забезпечує надійність і стійкість його функціонування, то головним завданням моделювання є обґрунтування побудови такої структури управління ризиками, яка була б найбільш ефективною в умовах його діяльності.

Процес моделювання структури життєздатної системи складається з пяти основних етапів:

1) синтез «ідеальної» з погляду життєздатності структури;

2) аналіз поточної структури системи;

3) виявлення та оцінювання відхилень поточної структури від ідеальної;

4) прийняття рішень щодо зміни окремих складових структури з метою наближення її до ідеальної (реструктуризація);

5) реалізація прийнятих рішень шляхом моніторингу стану та оперативного управління змінами.

На рис. 1.2 подано концептуальну модель виконання означених етапів стосовно створення системи ризик-менеджменту комерційного банку. Розглянемо зміст та особливості виконання етапів моделювання структури системи ризик-менеджменту комерційного банку.

Рисунок 1.2 - Концепція моделювання системи ризик-менеджменту банку

ризик комерційний банк

Оскільки ризики є результатом прийняття рішень щодо економічної діяльності в умовах невизначеності [15], то на першому етапі необхідно сформувати модель структури діяльності та модель структури ризиків, повязаних з виділеними видами діяльності. Управління діяльністю складної економічної системи вимагає виокремлення підсистеми управління, яка формалізується у вигляді моделі організаційної структури. Таким чином, результатом виконання першого етапу є дворівнева стратифікована модель структури, що складається з трьох страт [18]. Моделі структури діяльності та структури ризиків будуються у вигляді спеціального виду графів - дерев [19], а модель організаційної структури є багатошаровою ієрархічною структурою [20].

На другому етапі виконується зважування побудованих структурних моделей з урахуванням принципу універсальності, тобто з використанням пропорцій золотого перерізу [21]. Отримані моделі дають змогу розраховувати інтегральні показники, що характеризують діяльність банку, зокрема показники ризикованості та життєздатності. Вхідними даними для розрахунків є дані внутрішньої банківської звітності, оброблені із застосуванням статистичних методів та балансового підходу.

Зіставлення структури діяльності зі структурою ризиків є основою побудови моделі оцінювання інтегрального ризику у вигляді матриці ризиків [22], яка дає можливість проводити імітаційне моделювання залежності зміни структури ризиків від реструктуризації діяльності та від зміни оцінок окремих ризиків, упорядковувати ризики за рівнем їх впливу на результати діяльності банку. На цьому етапі також застосовуються статистичні методи обробки даних.

Наступний етап забезпечує синтез процесу управління ризиками на основі створення спеціальних інформаційно-організаційних моделей - карток продукту [23], що відповідають вимогам теорії управління проектами [24] та процесному підходу до управління в життєздатних економічних системах. Сукупність таких моделей, які охоплюють усі види діяльності (всі продукти) комерційного банку, становить атлас продуктів банку. Застосування карток продуктів дає змогу розраховувати показники ризикованості та життєздатності для окремих продуктів та видів діяльності банку, що надає додаткову інформацію для прийняття рішень щодо управління ризиками.

Заключний етап у створенні системи ризик-менеджменту - це обєднання розроблених моделей і методів у єдину інформаційно-аналітичну систему моніторингу ризиків діяльності банку, що здійснюється з урахуванням принципів побудови сучасних інформаційних технологій. В основу структурування первинних даних покладено OLAP-технології [25].