1.1 Банківські ризики, їх сутність та класифікація

Здатність банків брати на себе ризики складає основу їх розвитку шляхом реалізації посередницької функції перерозподілу грошових ресурсів. Саме наявність ризиків є характерною рисою банківської діяльності. Для управління фінансовими ризиками, що піддаються кількісній оцінці, можливі два підходи: банк прагне оптимізувати співвідношення між ризиком і доходами, максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику, або ж зводить до мінімуму ризик, який необхідно прийняти для забезпечення бажаного рівня дохідності. Фінансові ризики відносяться до спекулятивних і можуть забезпечити при сприятливих умовах дохід, а не лише збиток. Ті ж ризики, які не мають фінансового вираження (нефінансові), у процесі діяльності банку мають бути зведені до мінімуму.

З метою побудови та впровадження ефективних систем ризик-менеджменту в банках Національним банком України, як регулятором даної сфери, були розроблені Методичні рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту в банках України [1], слідування яким має забезпечити захист інтересів вкладників, кредиторів і власників банків. Ці рекомендації використовуються банками з будь-яким профілем ризиків у своїй роботі. Запропонована НБУ класифікація ризиків відображає підхід регулятора ринку до ідентифікації ризиків банків:

1. Ризики, що піддаються кількісній оцінці (фінансові ризики), управління ними полягає в їх оптимізації.

2. Ризики, що не піддаються кількісній оцінці (нефінансові ризики), управління ними зводиться до їх мінімізації.

Точка зору Національного банку України на систему класифікації фінансових ризиків банку в процесі реалізації наглядової функції зводиться до виділення таких їх видів: кредитний, ринковий, валютний ризики, а також ризик ліквідності, ризик зміни відсоткові ставки.

Така модель класифікації фінансових ризиків банку досить повно відображає основні їх види, які мають місце у функціонуванні банківських установ. Але, як показав час, деякі ризики іноді можуть мати надто великий вплив на діяльність банків порівняно з іншими (наприклад, масове невиважене кредитування спричинило банкрутство чи значне погіршення стану ряду банківських установ з початку фінансової кризи). Тому за різних економічних умов рівноцінна увага до всіх фінансових ризиків може призвести до недооцінки в процесі ризик-менеджменту найбільш важливих з них.

Однак такий підхід до класифікації фінансових ризиків не охоплює всіх аспектів діяльності служб ризик-менеджменту банків. Різноманітні підходи до класифікації, описані в науковій та навчальній літературі, зумовлені великою варіабельністю таких ризиків та їх тісною взаємодією між собою. Виходячи з цього, доречно проаналізувати схеми класифікації, запропоновані вченими в процесі створення теоретичних основ управління ризиками.

І.Т. Балабановим, одним із перших серед дослідників пострадянських країн, запропоновано загальну систему ризиків та сформовано їх класифікацію за групами, категоріями, видами, підвидами та різновидами [2]. Побудова системи класифікації ризиків здійснена ним у формі графічного образу (класифікаційного дерева), при цьому їх, залежно від можливого результату, віднесено до чистих або спекулятивних. Системою визначено місце фінансових ризиків серед групи спекулятивних ризиків, які за їх сутністю повязані з можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату від їх дії. Фінансові ризики, на думку автора, поділяються на ризики, повязані з купівельною спроможністю грошей, та ризики, повязані з вкладенням капіталу (інвестиційні).

До ризиків, повязаних з купівельною спроможністю грошей, автором віднесено інфляційні та дефляційні, валютні ризики, ризики ліквідності. Кредитний ризик при цьому також може бути різновидом ризиків прямих фінансових втрат, який обєднує, крім нього, ще й біржовий і селективний ризики, ризик банкрутства.

Така класифікація досить докладно відображає множину ризиків та зводить їх в логічну систему. Вона визнається російськими й українськими науковцями, які в різний час досліджували проблеми класифікації та управління ризиками в цілому та окремих їх видів [3, 4].

Л.О. Примостка [5] до фінансових ризиків банку відносить ті ризики, які визначаються ймовірністю грошових втрат і повязуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів, а саме: кредитний (з виділенням галузевого, географічного та регіонального), ризик незбалансованої ліквідності, інфляційний, ціновий (з виділенням ризику зміни відсоткових ставок, валютного і ринкового ризику), базисний та інші. До такої класифікаційної системи увійшли як загальноприйняті, так і другорядні види ризиків. Проте деякі порушення правил класифікації при структуруванні груп ризиків призвели до одночасного віднесення, зокрема, кредитного ризику до двох підвидів - ризику зниження дохідності та ризику прямих фінансових втрат. Іноді в дослідженнях спостерігається, що валютний та відсотковий ризики віднесено автором як до групи активних, так і пасивних операцій, що є певним порушенням правил класифікації, хоча й відображає логіку банківських операцій.

У результаті процесу дослідження нами підтримано підхід A.M. Герасимовича до класифікації фінансових ризиків банків як такий, що створює основу для побудови ефективної системи ризик-менеджменту банку. При цьому прийнята до уваги позиція В.В. Вітлінського та Г.І. Великоіваненка про те, що класифікація повинна бути не лише змістовною, а й прагматичною. Класифікація фінансових ризиків банків за A.M. Герасимовичем, спрямована на практичну розробку методів кількісної оцінки міри ризику. Відповідно до неї можлива побудова раціональної системи інструментарію для оптимізації ризик-менеджменту у банках [6].

Досвід провідних європейських країн із вивчення фінансових ризиків банків знайшов втілення в рекомендаціях Базельського Комітету з питань банківського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision, BCBS). Ґрунтовним вивченням банківських ризиків у таких країнах активно займається Банк міжнародних розрахунків (BIS), який функціонує з метою проведення спільних фінансових операцій на світовому ринку, розробки нормативів та консультацій із фінансових проблем для забезпечення сприятливих умов при проведенні міжнародних фінансових операцій. Він сприяє розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва і виступає як банк для центральних банків країн світу.

Класифікація банківських фінансових ризиків, на якій базуються рекомендації Банку міжнародних розрахунків, зводиться до виділення таких основних їх видів:

1. Кредитний ризик (включаючи ризик погашення кредиту) - Credit risk (including settlement risk) - у широкому розумінні, це ризик того, що контрагент не зможе виконати всі зобовязання по договору перед кредитором.

2. Ринковий ризик - Market risk - це ризик зміни ринкових цін, а також зміни параметрів ринку, таких як: відсоткові ставки, курси валют, ціни акцій чи товарів, кореляція між різними показниками ринку та зміна цих показників.

3. Ризик ліквідності (ризик втрати ліквідності) - Liquidity risk - це ризик того, що контрагент не зможе в конкретний момент часу виконати свої зобовязання по кредитному договору перед кредитором за допомогою свого капіталу.

У всіх підходах до класифікації фінансових ризиків банків, перерахованих вище, суттєвим недоліком є їх теоретичність. Також слід зауважити, що система класифікації й оцінки ризиків змінюється безперервно, особливо в таких нестабільних умовах ведення бізнесу, як в Україні.

Проаналізувавши погляди вчених щодо класифікації фінансових ризиків банків, розглянемо систему їх класифікації, що акцентує увагу на особливостях реального стану банківського сектору і економіки України в цілому та вплив специфічних ризиків на їх діяльність.

Дана класифікація ризиків банківських установ дає змогу виділити фінансові ризики, які слід оцінювати більш ретельно і на які першочергово має бути направлена робота ризик-менеджменту комерційного банку в сучасних умовах ведення бізнесу в Україні (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Класифікація ризиків банку [7]

Особливу увагу банківським установам слід приділити внутрішнім фінансовим ризикам, зокрема, кредитним, адже при управлінні ними банки можуть прямо впливати на їх мінімізацію та оптимізацію.

Одночасно з цим, банки мають постійно аналізувати зовнішні фінансові ризики, які формуються загальними умовами ведення бізнесу в Україні, політикою уряду, економічною ситуацією, наслідками фінансової кризи. Великий вплив нині мають інфляційний, валютний ризики, оскільки в нестабільному економічному середовищі вони виявляють себе особливо гостро.

Важливу роль мають також нефінансові ризики - як внутрішні, так і зовнішні - в сучасних умовах вони можуть мати більш вагомий вплив на сферу кредитування, ніж класичні фінансові ризики - зокрема, ризик репутації, політичний, правовий, структурний.

Такі зміни в оцінці ризиків викликані змінами в розвитку банківської системи, вибору стратегій комерційних банків та НБУ, зрушеннями в політиці, економіці, соціальній сфері України.

На даний час ситуація на ринку кредитування України незадовільна економіка, банківський сектор та сфера кредитування знаходяться в критичному стані на фоні фінансової кризи, тиску політичних та соціальних факторів. З іншого боку, учасники ринку кредитування часто не в змозі надавати і використовувати кредитні кошти внаслідок юридичних обмежень, невеликих обсягів доступних для кредитування коштів у банках, небажання контрагентів йти на ризик.