2.2. Споживачами фінансових послуг в Україні можуть бути:

а) фінансові установи;

б) державні органи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) всі відповіді є правильними.

2.3. За функціональною ознакою в складі учасників ринку фінансових послуг виділяють:

а) емітентів фінансових активів;

б) індивідуальних та інституційних інвесторів;

в) інститути інфраструктури ринку;

г) всі відповіді є правильними.

2.4. За інституційною ознакою в складі у часників ринку фінансових послуг представлені:

а) кредитні спілки;

б) страхові компанії;

в) пайові та корпоративні інвестиційні фонди;

г) всі відповіді є правильними.

2.5. Наданням фінансових послуг, за умови виконання вимог законодавства, можуть займатись:

а) суб'єкти господарювання, що мають укладені агентські угоди з уповноваженими банками на відкриття пунктів обміну валюти;

б) суб'єкти господарювання, що надають послуги з фінансового лізингу на регулярній основі;

в) суб'єкти господарювання, що систематично натають позики фінансовими активами;

г) всі відповіді є правильними.

2.6. Реалізація фінансових послуг здійснюється їх оферентом на підставі:

а) одержання відповідного дозволу (ліцензії) від уповноваженого державного органу;

б) внесення його до відповідного державного реєстру фінансових установ;

в) регулярної звітності перед уповноваженим державним органом;

г) 1-ша і 2-га відповіді є правильними.

2.7. Заощаджувані – це особи, що:

а) здійснюють випуск фінансових активів;

б) займаються розміщенням фінансових активів на ринку;

в) надають посередницькі послуги щодо розміщення заощаджень в економіці;

г) відмовляються від споживання частини поточного доходу з метою його накопичення у майбутньому.

2.8. До інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг належать:

а) банківські установи;

б) інвестиційні фонди;

в) фондові і валютні біржі;

г) ощадні установи контрактного типу.

2.9. Інвестиційні заощадження громадян призначені:

а) для купівлі товарів тривалого користування;

б) на непередбачений випадок і старість;

в) для вкладення у фінансові активи;

г) для поточних потреб.

2.10. Передача коштів від заощаджувачів до позичальників за допомогою фінансових посередників вважається:

а) прямим фінансуванням;

б) опосередкованим фінансуванням;

в) внутрішнім фінансуванням;

г) зовнішнім фінансуванням.

Термінологічний словник ключових понять

Учасники ринку фінансових послуг, домашні господарства, емітенти, інвестори, інституційні інфраструктури ринку, фінансові установи, державна реєстрація, ліцензування, заощаджувані, поточні заощадження, заощадження на купівлю товарів тривалого використання, заощадження на непередбачений випадок та старість, ринкова процентна ставка, прямий дохід оферента фінансової послуги, опосередкований дохід оферента фінансової послуги, договір на надання фінансової послуги.

Рекомендована література

Основна література

[ 2,13,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 5,9,10,12,19,21,22]

Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва

План вивчення теми

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки.

2. Типи фінансових посередників.

3. Функції фінансових посередників.

4. Роль банків у фінансовому посередництві.

5. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сутності фінансового посередництва та його значення для функціонування економік, вмінь застосування норм чинного законодавства з питань функціонування фінансових посередників; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел, здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.