Методичні рекомендації до самостійної роботи

Залежно від джерел формування ресурси поділяються на власні і залучені (рис.2.13).

Рис.2.13. Ресурси комерційного банку

Більшу частину ресурсів банку становлять залучені кошти і близько третини - власний капітал.

Залучені кошти-1 це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських організацій, різноманітних громадських фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.

Основну суму залучених коштів становлять тимчасово вільні грошові кошти, що утворюються внаслідок кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові накопичення держави, особисті грошові накопичення населення.

Депозитні операції - найбільш суттєве і важливе джерело формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків.

Найбільш стабільними з точки зору прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити).

Розвиток та диверсифікація послуг з обслуговування саме цих вкладів є пріоритетним завданням сучасного комерційного банку. Ресурси, залучені у строкові депозити, залишаються у розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватися для фінансування більш тривалих за терміном, а отже і більш доходних активних операцій

Що стосується залишків на депозитних рахунках до запитання, як правило, вітчизняні банки здебільшого не здійснюють плати за цими залишками, оскільки їх розміри є дуже нестійкими та слабо прогнозованими. Вагома частка ресурсів, які залучені саме у вклади до запитання, використовується банками для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов'язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в Національному банку України.

Необхідно звернути увагу на те, що в останній час все більшої актуальності набуває розвиток системи страхування депозитів у комерційних банках, необхідність якої визнана більшістю країн світу. У практиці розвинути країн діють різноманітні форми і види цієї системи, основу якої завжди складає фонд страхування депозитів.

Залученіі кошти банку-2 це головним чином кредити на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанкіських кредитів і кредитів НБУ, операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку.

Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності і тому активно використовуються комерційними банками України.

Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів.

Серед недепозитних джерел формування банківських ресурсів найбільш поширеними на сучасному етапі є:

• отримання міжбанківських кредитів;

• рефінансування в Національному банку України;

• операції РЕПО;

• емісія цінних паперів власного боргу (банківські векселі, облігації тощо).

Основним джерелом недепозитних ресурсів є операції з отримання міжбанківських кредитів.

Досить поширеними в міжнародній банківській практиці є операції з залучення ресурсів у системі центрального банку. Центральний банк кредитує банківські установи на короткостроковій основі з метою сприяння їм у вирішенні проблеми з тимчасовою нестачею ресурсів для проведення активних операцій.

В Україні Національний банк здійснює політику рефінансування комерційних банків через використання таких інструментів:

• рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку;

• надання стабілізаційного кредиту;

• операції купівлі-продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Ті комерційні банки, що проводять політику інтенсивного розвитку та диверсифікації діяльності, активно діють на ринку боргових зобов'язань, випускаючи в обіг цінні папери власного борг серед яких переважають фінансові векселі, а також облігації банків".

Фінансові векселі банків є досить привабливим інструментом внаслідок їхньої високої ліквідності та надійності.

Постійні зміни умов функціонування комерційних банків, посилення конкуренції на фінансовому ринку потребують вдосконалення існуючих та впровадження нових методів управління банківськими операціями. Щодо недепозитних банківських операцій, то тут все більшого розвитку за останні роки набувають так звані операції із забалансового фінансування. Основними методами забалансового фінансування є: сек'юритизація активів; продаж позик; надання кредитних гарантій.

Пасивні операції виступають ключовим елементом управління банківською діяльністю, оскільки без якісного формування ресурсної бази банку неможливо забезпечити потрібну ефективність проведення активних операцій. При цьому необхідно розуміти, що пасивні операції банків, як і активні, безпосередньо впливають на рівень дохідності, а тому активи і зобов'язання необхідно розглядати як загальний портфель банківських ресурсів, управління яким повинно бути достатньою мірою скоординовано.