1.2. Учасники банків

Відповідно до визначення, приведеного у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку. Іншими словами учасника банку можна визначити як суб’єкта, який володіє стосовно банку корпоративними правами (тобто, згідно із визначенням, що приведене у ч. 1 ст. 167 ГК України, правами на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ч. 2 ст. 336 ГК України учасниками банків можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів. Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановлюються НБУ. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, інститути спільного інвестування, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Додатково, згідно з п. 1.7 «Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів», затвердженого постановою Правління НБУ від 08.09.2011 № 306 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів Національного банку України» юридичні та фізичні особи не мають права бути учасниками банку, якщо неможливо встановити їх власників (для юридичних осіб) та/або джерела коштів, за рахунок яких ці особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції (паї) банку. Ця заборона ґрунтується на положеннях ст. 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» серед учасників банків виділяються учасники, які володіють істотною участю у банку. Також і банк може бути власником істотної участі в іншій юридичній особі. Згідно зі ст. 2 цього ж закону істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Як бачимо, перший (кількісний) критерій є достатньо чітким, і піддається формальній фіксації. Дійсно, особа може прямо володіти голосами щодо банку, або ж володіти ними опосередковано, через заснованих нею юридичних осіб, чи з використанням інституту представництва. Головне – надійне встановлення факту перевищення особою 10-процентного бар’єру концентрації корпоративної влади щодо банку.

Зазначимо, що кількісний критерій істотної участі у 10 та більше відсотків статутного капіталу відповідає стандарту, прийнятому у законодавстві Європейського Союзу. Так, у п. 11 ст. 4 Директиви 2006/48/ЄС Європейського парламенту і Ради від 14 червня 2006 року «Про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ» встановлюється, що кваліфікаційне володіння означає пряме або опосередковане володіння компанією, яке становить 10 % або більше капіталу чи прав голосів або яке уможливлює здійснення значного впливу на управління такою компанією¹.

Стосовно ж можливості вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи, то законодавець у Законі України «Про банки і банківську діяльність» не дає правила того, як встановлювати, вимірювати та фіксувати таку можливість, а тому подібна норма є в значній мірі декларативною (тобто не має механізму застосування).

Сам факт володіння особою істотною участю законодавством України не визнається правопорушенням, однак до власників істотної участі висуваються додаткові вимоги. Зокрема, згідно з тією ж ст. 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Відповідні вимоги встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами НБУ.

Доцільно вказати, що порівняно із першою редакцією Закону України «Про банки і банківську діяльність» нова редакція цього закону не містить обмежень стосовно розміру частки учасника у статутному капіталі банку (в той час як у попередній редакція Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. N 872-XII у ст. 22 було встановлено, що частка будь-кого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна була перевищувати 35 процентів статутного фонду комерційного банку).