1.3. Особливості міжбанківського кредитування в Україні

Сутність міжбанківського кредиту полягає у тому, що банки позичають і розміщують між собою тимчасово вільні кошти. Ринок міжбанківських кредитів є одним із сегментів кредитного ринку. Саме завдяки міжбанківському кредитуванню вільні фінансові ресурси переміщаються між банками, регіонами і навіть державами для ліквідації проблеми недостатності коштів.

Міжбанківський кредит має позитивні моменти й для банків-кредиторів, і для банків-позичальників. Банки-кредитори можуть таким чином розмістити тимчасово вільні кошти і отримати додатковий дохід. У той же час для банків-позичальників такий кредит є важливим джерелом поповнення ресурсної бази, підтримки ліквідності та виконання взятих на себе зобов’язань. Крім того, для деяких банків міжбанківське кредитування є окремим бізнесом. У цьому випадку вони, виступаючи посередниками, здійснюють одночасно позичення і розміщення грошових ресурсів. Такі арбітражні (спекулятивні) операції дозволяють їм отримувати дохід, що утворюється як різниця між сумою плати за кредит, що її вони стягують від своїх позичальників, та сумою, яку їм треба заплатити за користування коштами своєму кредитору 8.

В Україні кредитний ринок включає дві складові: внутрішньобанківський та міжбанківський. Для оптимального використання наявних кредитних ре­сурсів великі банки зі значною кількістю філій стали створювати власні внутрішньобанківські ринки.

Така тенденція пов’язана з необхідністю оптимізації управління банком, підвищення його фінансової стійкості та прибутковості. В одних банках діяльність внутрішньобанківського ринку значною мірою регулюється ринковими механізмами, в інших – перебуває під жорстким адміністративним контролем центрального банку. У першому випадку вартість ресурсів, як правило, визначають попит і пропозиція. Центральний банк може надати право своїм філіям виходити на міжбанківський ринок від його імені. Укладена філіями угода набуває чинності лише після підтвердження її банками – юридичними особами. Фактично угода укладається між банками – юридичними особами, втім, ресурси можуть спрямовуватися (залежно від способу міжбанківських розрахунків) безпосередньо від філії-продавця до філії-покупця. Надлишок ресурсів одних філій перерозподіляється центральним банком між філіями, які мають потребу в додаткових ресурсах. Модель обслуговування кореспондентського рахунку визначає можливості центрального банку оперативно здійснювати управління власними ресурсами. Центральним банком установлюється розмір плати за надані (отримані) філіями ресурси, а також порядок сплати процентів. Якщо пропозиція на внутрібанківському ринку перевищує попит, центральний банк централізовано розміщує «придбані» у філій вільні ресурси на міжбанківському ринку

Оскільки міжбанківський кредитний ринок використовується банками для залучення додаткових грошових ресурсів, то на ньому відбувається продаж грошових коштів, які мобілізуються іншими кредитними установами. Залучення здійснюється банком самостійно або через фінансових посередників. Як правило, міжбанківські кредити надаються в рамках кореспондентських відносин.

Міжбанківські кредити виконують функцію оперативного залучення коштів. З іншого боку – це досить дорогі джерела ресурсів банку, оскільки їх продаж на ринку здійснюється з орієнтацією на отримання значного прибутку.

Банківські установи, зазвичай, використовують залучені кредитні ресурси з метою:

• оперативної підтримки поточної ліквідності. Банки, які нормально функціонують, використовують міжбанківський кредит як інструмент регулювання власної ліквідності та платоспроможності. За сучасних умов міжбанківський кредит практично є єдиним інструментом, з використанням якого банки можуть реально розв’язувати проблеми поточної ліквідності та додержання окремих економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність;

• дотримання нормативів обов’язкового резервування шляхом поповнення коррахунку в НБУ;

• короткострокового кредитування клієнтів. Кошти використовуються не для власних господарських потреб банку, а для надання кредиту клієнтам. Саме тому міжбанківський кредит є формою купівлі- продажу кредитних ресурсів;

• придбання державних цінних паперів 9.