Висновки

Отже, на мою думку, запровадження на підприємствах та в організаціях більш високої державної гарантії в оплаті праці має супроводжуватися заходами щодо вдосконалення структури заробітної плати. Остання на багатьох підприємствах залишається вкрай недосконалою. Так, за даними Мінстату України, в промисловості, наприклад, частка оплати праці за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами в загальному фонді оплати праці в 2004 р. становила лише 49,6 %. Таким чином, "чистий" тариф без урахування приробітку за перевиконання норм становив у промисловості ще меншу величину (на рівні 40-50 %). Одночасно гіпертрофованою була і залишається частка додаткової оплати праці, що включає премії та інші матеріальні винагороди. В умовах спаду виробництва, масових простоїв, невиконання змінних завдань таку структуру заробітної плати не можна визнати доцільною.

Насамкінець необхідно зазначити, що накопичені проблеми в галузі мінімальної заробітної плати мають вирішуватись у контексті загальної соціально-економічної політики. На перехідному етапі до ринку від суб'єктів політики доходів — держави, підприємців, найманих працівників та органів, що представляють їх інтереси, потрібні непрості, неординарні рішення та дії. Формуючи практичні заходи в цій сфері, їм доведеться постійно балансувати на граничному рівні між потребою підвищення життєвого рівня працюючих та недопущенням зростання інфляційних процесів, регулюванням заробітної плати з огляду на об'єктивні причини та можливим скороченням платоспроможного попиту. Слід пам'ятати, що заробітна плата має бути водночас і "годувальницею", і "пряником", і "батогом", і "кермом". Якщо упускається хоча б одна із зазначених складових, заробітна плата взагалі перестає виконувати своє соціально-економічне призначення.

Отож, встановлення та оптимізація рівня МЗП залишаються, на наш погляд, відкритою проблемою, яка потребує свого додаткового методологічного опрацювання. Але вже зараз зрозуміла необхідність:

♦ визнання трудової природи МЗП;

♦ перегляду рівня МЗП лише за умов зростання продуктивності праці та ефективності виробництва при одночасному забезпеченні оптимальної пропорції між МЗП і середньою заробітною платою в країні і регіоні;

♦ обов'язкового узгодження розмірів МЗП між профспілками і роботодавцями;

♦ реалізації спеціальних державних програм підтримки найменш забезпеченої частини працюючого населення доти, поки МЗП не досягне рівня прожиткового мінімуму в країні.