2. Реальна заробітна плата, доходи населення та їх використання

Зміна реальної заробітної плати і фактори, що на неї впливають. Динаміку реальної заробітної плати визначають за допомогою індексу вартості життя, який обчислюють зіставленням суми товарних цін, які в різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів до існування.

Оскільки заробітна плата — це перетворена форма вартості й ціни товару робоча сила та результатів функціонування робочої сили, то її зміни визначаються насамперед динамікою вартості цього специфічного товару. Коли тенденція до підвищення вартості товару робоча сила переважає тенденцію до її зниження, реальна заробітна плата зростає. Ця тенденція в розвинутих країнах Заходу спостерігається з початку XX ст.

З середини 50-х років почалася науково-технічна революція, що висунула якісно нові вимоги до робочої сили, її освіти, кваліфікації, культурного рівня. Процес виробництва (насамперед на підприємствах гігантських корпорацій) вимагає відтворення все складнішої робочої сили. Це, а також зростання результативності праці, її корисного ефекту стало причиною зростання вартості товару робоча сила і підвищення реальної заробітної плати. До факторів, що зумовлюють зростання заробітної плати, належать також дія закону зростання потреб, сприятлива економічна кон'юнктура, зростання свідомості трудящих та їхніх вимог, діяльність профспілок, організованість найманих працівників тощо. Так, у США при укладанні колективних договорів темпи змін у заробітній платі закладаються у них на три роки наперед за умов, що склалися на момент їх укладання. Тому економічна кон'юнктура в цей період практично не впливає на зміни заробітної плати.

В умовах НТР розвинуті країни світу надають перевагу стимулюванню представників тих професій, які безпосередньо пов'язані з передовими галузями науково-технічного прогресу.

Із зростанням доходу найманих працівників виникає ефект доходу. Він означає, що за досягнення достатню високого рівня матеріального добробуту, можливості придбати значну кількість послуг у працівника виникає бажання мати більше вільного часу, що призводить до певного скорочення пропозиції робочої сили, Ефекту доходу протистоїть ефект заміщення, за якого у найманого працівника з відносно низькими доходами виникає бажання замінити вільний час додатковою працею. Вчинивши так, він може придбати набір певних товарів і послуг уже на більшу заробітну плату. [7, c. 3]

Реальна заробітна плата скорочується із зростанням податків.

Водночас дія факторів, що зумовлюють відхилення ціни товару робоча сила вниз від вартості, у повоєнний період була відчутнішою. Крім того, зростання реальної заробітної плати відставало від зростання вартості робочої сили. Це унеможливлювало відтворення за рахунок реальної заробітної плати робочої сили, сукупного працівника на належному рівні, що призвело до поглиблення суперечності між потребами у відтворенні складної робочої сили і вузькими межами корпоративної власності.

Розвиток цієї суперечності зумовлює посилення процесу одержавлення робочої сили, зростання соціальних витрат держави, які є важливим елементом реальних доходів населення. Держава, здійснюючи відтворення робочої сили, надає цьому процесові здебільшого характеру колективного капіталістичного відтворення складної робочої сили.

В Україні зниження реальної заробітної плати у першій половині 90-х років спричинене переважно галопуючим зростанням цін. Так, у 1991—1995 pp. споживчі ціни зросли у 118 тис. разів, а грошові доходи населення — лише в 17,7 тис. разів. Частка оплати праці у виробленому національному доході знизилася в 1997 р. до 28% проти 59,1% у 1990 p., тоді як у розвинутих країнах світу вона становить майже 70%. Навіть середня заробітна плата в 1998 р. забезпечувала мінімальний споживчий бюджет лише на 60%. Крім того, співвідношення між найвищими і найнижчими рівнями заробітної плати в народному господарстві становило 4,5 рази. Наприкінці 1998 р. майже 70% працюючих не отримували заробітну плату вчасно, з них — приблизно 60% працівники підприємств недержавної сфери. Водночас заробітна плата в тіньовому секторі була майже утричі вищою, ніж у народному господарстві (в середньому).

Заробітна плата в Україні у 90-х роках не виконувала ні відтворювальної, ні стимулюючої функції (або виконувала їх незадовільно). Частково реалізовувалася лише її розподільча функція. Це виявлялося у відпливі частини робочої сили з найменш оплачуваних посад, у переході в комерційні структури частини висококваліфікованих спеціалістів з вищої школи, науково-дослідних інститутів, у відпливі значної частини робочої сили за кордон.

Відчутне зниження життєвого рівня у країнах колишнього СРСР і в Україні зокрема спричинене також знеціненням трудових заощаджень населення.

Загалом середньомісячна заробітна плата в Україні в 1998 р. становила приблизно 160 грн., а, за стандартами ООН, межа бідності в країнах Центральної та Східної Європи становить 4 дол. на день (приблизно 300 грн. на місяць). [2, c. 17-18]