14.7. Розвиток комерційних банків в Україні

З часу оголошення незалежності України реєстрація новостворених комерційних банків почала здійснюватися Національним банком, хоча певна кількість таких банків в Україні з'явилася за рішенням колишнього Державного банку СРСР.

За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстро­вано 60 комерційних банків, і на кінець цього року їх загальна кі­лькість становила 133 одиниці. Найбільша кількість комерційних банків була зареєстрована у 1993 р. (84), а з 1995 р. кількість щорічно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до шести.

На початок 2006 р. кількість банків за реєстром становила 185, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають 88 % зареєстрованих банків.

Переважна кількість комерційних банків — це акціонерні то­вариства (72 %), з яких 69 % — відкриті і 31 % — закриті. Това­риства з обмеженою відповідальністю становлять лише 16 % від загальної кількості зареєстрованих банків.

З 1994 р. в Україні почали з'являтися комерційні банки з участю іноземного капіталу. Їх кількість до початку 2006 р. досягла 22, у тому числі зі 100-відсотковим іноземних капіталом — дев'ять.

Власний капітал усіх комерційних банків на 1 липня 2005 р. дорівнював 14,2 % сумарних банківських зобов'язань. Переважна частина капіталу сформована за рахунок статутного капіталу (62%), резервний фонд покриває 11,2%, інший капітал — 22,8 %. Хоча статутний капітал українських комерційних банків весь час збільшується і покриває більше половини загального ка­піталу, існують ще значні невикористані можливості щодо його збільшення, а також велика потреба в цьому.

Чималої шкоди процесу накопичення банківського капіталу завдає девальвація гривні, яка призводить до його знецінення в доларовому обчисленні. Якщо у 1998 р. вартість статутного капі­талу українських банків становила більш як 1 млрд. дол. США, то на початок 2002 р. вона знизилась до 820 млн. дол. передусім за­вдяки девальвації гривні. Нині всі українські комерційні банки мають статутний капітал на рівні (2,5 млрд. дол.), нижчому, ніж один середньостатистичний банк Західної Європи.

Система комерційних банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Обсяг пасивних операцій бан­ків із року в рік зростає.

У структурі зобов'язань комерційних банків переважають де­позитні зобов'язання. Середньорічний приріст цих зобов'язань за останні п'ять років становив 86 %. Домінуючим видом зо­бов'язань є строкові депозити (60,9 %).

У загальних депозитних зобов'язаннях комерційних банків 46,1 % становлять депозити юридичних осіб і 53,9 % — фізичних. Швидки­ми темпами почали зростати депозити фізичних осіб після введення гривні. Уже на кінець 1996 р. депозити населення Збільшилися вдвічі, тоді як у попередні роки вони розвивалися повільно. Якщо з 1991 до 1996 р. вклади населення становили 10—14 % банківських депозитів, то на початок 2006 р. їх питома вага зросла до 55 %. У вкладах насе­лення переважають строкові депозити, їх майже втричі більше, ніж депозитів до запитання. Це певною мірою свідчить про недостатній розвиток розрахункових послуг банків населенню.

Слід підкреслити, що основна сума депозитів населення роз­міщена не в спеціалізованому Ощадбанку, а в інших банках.

Значне зміцнення ресурсної бази дало можливість комерцій­ним банкам суттєво розвинути свої активні операції. У структурі активів комерційних банків провідна роль належить кредитним операціям. Станом на липень 2005 р. кредитний портфель досяг майже 107,6 млрд. грн., або 65,2 % сумарних активів комерційних банків. Тільки за п'ять останніх років (2001—2005) кредити, на­дані комерційними банками суб'єктам господарювання України, збільшилися у, 4,5 раза. Короткострокові кредити на початок 2005 р. становили 46 %, а довгострокові — 54 %. Спостерігають­ся позитивні зрушення в структурі банківських кредитів, які по­лягають у збільшенні в останні три роки майже втричі питомої ваги кредитів на інвестиційну діяльність господарників у загаль­ному обсязі банківських кредитів.

Основними суб'єктами кредитування поступово стали госпо­дарства колективної форми власності, потім ідуть господарства приватної форми і державні підприємства. На кредитування між­народних організацій та юридичних осіб інших держав припадають незначні суми.

Відбувається поступовий розвиток банківського кредитування населення, проте воно ще займає незначне місце в кредитних операціях комерційних банків. Хоча за п'ять останніх років кре­дити фізичним особам зросли більше ніж у 8 разів, їх питома вага ще мала (близько 21 %).

Як позитивне явище слід відзначити помітні зміни в асорти­менті кредитних послуг банків. У кредитному портфелі комер­ційних банків з'явилися такі кредити ринкового типу, як овердрафт, за операціями репо, за врахованими векселями, за факторин­говими операціями, за експортно-імпортними операціями. При­чому овердрафт застосовується і до фізичних осіб, що свідчить про поступове зміцнення довіри між банками та населенням.

Якість кредитного портфеля комерційних банків не можна вважати достатньою. З урахуванням усіх видів проблемних кре­дитів (прострочені, пролонговані і сумнівні) кожна четверта гри­вня, передана в позику комерційними банками, може не повернутись кредиторові. Така ситуація з кредитуванням пов'язана з наявністю великих ризиків щодо повернення кредитів та інфля­ційних очікувань, відсутністю належного організаційно-правово­го механізму захисту інтересів банків-кредиторів.

Важливим видом активних операцій комерційних банків є ін­вестиційні операції. Портфель цінних паперів банків складається із ОВДП (облігації внутрішньої державної позики), цінних папе­рів акціонерних товариств, куплених для одержання доходів і вкладення капіталу у власність інших акціонерних товариств з метою отримання доходів у формі дивідендів. У загальних акти­вах банків портфель цінних паперів становить лише біля 7,0 %. Активність банківських інвестиційних операцій залежить від розвинутості вторинного фондового ринку. Тому з прискоренням процесу приватизації слід очікувати пожвавлення банківської ді­яльності на ринку цінних паперів. Що ж стосується вкладення капіталу у власність інших акціонерних товариств (в основному підприємств виробничої сфери), то вони становлять лише 5 % від обсягу портфеля цінних паперів комерційних банків і приносять їм дуже незначні доходи, тому мають лише досвідне значення.

Успіх банківського бізнесу визначається його фінансовими результатами, які залежать від співвідношення доходів і витрат. За майже десятирічний період прибутки комерційних банків були різнорівневими. У період «дешевих грошей» вони були помірни­ми, у період гіперінфляції — надмірними, з 2001 р. — виявили тенденцію до зростання.

Фінансові результати діяльності комерційних банків можна оцінити різними показниками, але найзручнішим і найоб'єктивнішим, на нашу думку, є показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку до акціонерного капіталу (RОЕ). Хоча в період 1994—1997 рр. абсолютний розмір чистого прибутку зріс на 176 %, показник RОЕ знизився майже у 9 разів. У 1998 р. від­булося різке падіння чистого прибутку (у 2,48 раза), а RОЕ зни­зився у 2,76 раза. У 1999 р. RОЕ склався на рівні 0,21, тоді як у 1995 р. він становив 2,1. Рекордним цей показник був у 1994 р. (7,26), коли в Україні ще мала місце гіперінфляція. Причиною та­кої ситуації є неадекватна зміна чистого прибутку і сплаченого статутного фонду. Якщо чистий прибуток з 1995 р. (останнього року високої інфляції) майже не зростав, то статутний капітал весь час збільшувався.

У 2000 р. система комерційних банків замість прибутків отримала збитки внаслідок погіршення якості кредитного порт­феля і відносного скорочення обсягів кредитних вкладень. Роз­ширення кредитної діяльності комерційних банків, яке відбуло­ся у 2001 р., дало змогу подолати збитковість і мати прибуток 530 млн. грн. За період з 2001 до 2005 р. прибуток банків зріс у 2,4 раза.

Гострими проблемами розвитку комерційних банків України є недостатність у багатьох із них капіталу і неякісна структура ак­тивів. Це призводить до того, що майже третина всіх банків є проблемними і кожний третій з них переведений НБУ на режим фінансового оздоровлення. Половина з проблемних банків пере­буває у стадії ліквідації: за п'ять років (2000—2004) було лікві­довано 42 банки, а більше всього (12) — у 2002 р.

Так склалось, що після 2000 р. в Україні кількість банків сут­тєво не змінюється, хоча відбуваються процеси створення нових банків, ліквідація, злиття і продаж діючих. Але кількісний рух у сфері діючих банків незначний. В Україні майже не створюються спеціалізовані банки.

У діючих системних банках не створено належної інфраструк­тури. Недостатнім є рівень капіталізації банків. За період 2001 до 2005 рр. загальні активи банків зростали швидше, ніж власний капітал, тобто відбувся відрив зростання активів від капітальної бази. Значними темпами зростали високоліквідні активи: грошові кошти, кредитний портфель і вкладення в цінні папери. Відста­вання приросту капіталу від приросту активів стало причиною свідомого зменшення окремими банками обсягу кредитних опе­рацій, а також введення обмежень у кредитування, оскільки у них виникла загроза порушення нормативів капіталу.

Рівень капіталізації визначається як співвідношення регуляти­вного капіталу до активів, зважених на ризик. Тому проблему підвищення рівня капіталізації можна вирішувати як нарощенням власного капіталу, так і зменшенням високоризикових активів. Що стосується останнього, то тут більшість банків вживають пе­вних заходів. Вони скорочують ризикові активи, про що свідчить різке, майже в 3,5 раза, збільшення (за п'ять років) високоліквідних активів. А ось нарощення власного капіталу банками Украї­ни здійснюється повільно.