logo search
1 - 124

89. Вартість кредиту

Вартість кредиту-це сума яку позичальник повинен сплатити за користування кредитом.

Основна частина вартості кредиту –частина вартості яка виплачується безпосередньо кредитові.

Додаткова частина вартості кредиту – частина вартості, яка поступає третім особам. У ціну товару, що поставляється можуть також включатися приховані елементи вартості кредиту, компенсуючи для кредиторів зменшення номінального розміру процентної ставки.

Сума кредиту складається з урахуванням наступних складових:

100. Комісійно-посередницькі операції банків.

До послуг, які можуть надавати банки, відносять розрахункові операції, переказні, факторингові, послуги з управління активами інших суб’єктів ринку, консалтингові, гарантійні, посередницькі, довірчі (трастові) та інші послуги. Розрахункові операції. Розрахункові операції пов’язані з функцією банку як посередника в розрахунках. Існує декілька форм розрахунків і видів операцій, які можна об’єднати в дві групи — інкасові й акредитивні.Найбільш масові — інкасові (від італ. incasso — виторг) операції, за допомо-

гою яких банк за зданими йому клієнтами розрахунковими документами, чеками, векселями та іншими платіжними вимогами) одержує гроші і зараховує їх на поточні рахунки. Якщо кредитор (одержувач грошей) і боржник (платник) виступають у ролі клієнтів того самого банку, то техніка розрахунків зводиться до того, що банк на основі зданих йому розрахункових документів списує гроші з поточного рахунка боржника і зараховує їх на поточний рахунок кредитора.практика розрахунків між банками зводиться до обміну зустрічними вимогами через розрахункові палати — організації, створені комерційними банками для обміну зустрічними вимогами своїх клієнтів. Кожен банк — член розрахункової палати — щодня складає відомості чеків і векселів, зданих йому на інкасо клієнтами, окремо за кожним банком — членом розрахункової палати. Акредитиви поділяються на туристські (грошові) і комерційні. Туристський акредитив — це грошовий документ, виданий банком клієнту з проханням до зазначеного в ньому відділенням банку чи банками-кореспондентами у своїйкраїні або за кордоном оплачувати в межах визначеної суми протягом визначеного часу чек, виписаний власниками акредитива.Переказні операції — це операції по переказу банком грошей, внесених наявними грошима чи списаних з поточного рахунка клієнта у своє відділення чи у відділення банка-кореспондента (усередині країни чи за кордоном), де їх може одержати сам клієнт чи особа, якій адресовано переказ.Факторинг — це різновид розрахункових операцій, що сполучається з кредитуванням оборотного капіталу клієнта шляхом переуступки клієнтом-постачальником банку неоплачених платіжних вимог, рахунків-фактур.

101. Депозитні операції банків. Вклади та їхні типи. За багатьма видами залучених ресурсів банк має здійснювати резервування коштів у вигляді обов’язкових резервів у центральному банку, з тим щоб захистити вкладників від можливих ризиків і втрат. Розглянемо деякі з них. Кошти (депозити) до запитання — розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарським партнерами. На вимогу клієнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Кошти, залучені на певний термін (строкові депозити), — це кошти, які розміщені в банку на певний строк не менше ніж на один місяць і які можуть бути зняті після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади підприємств — це тимчасово вільні грошові капітали, що перевищують необхідний мінімум платіжних засобів на поточному рахунку. Оскільки за внесками на поточні рахунки банки відсотків не платять, то їхньому власникові вигідніше надлишок засобів перевести на строковий вклад. Строкові вклади більш стійкі порівняно із безстроковою частиною позикових засобів банку. Тому вони можуть бути джерелом не тільки короткострокових, а й середньо-, і довгострокових позичок, а також джерелом інвестицій у цінні папери. Відсоток, виплачуваний за строковими вкладами, залежить від терміну, на який по міщений внесок. Чим більший термін, тим вищий відсоток.

102. Ризик та управління ним.

Навіть найкращий план не гарантує успіху. Обов’язковою його умовою є врахування можливого ризику здійснення проекту. Ризик означає ймовірність недоодержання позитивного результату (прибутку) або одержання негативного результату (збитку) в підприємницькій діяльності.Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки. Вивчення, оцінка і зменшення ризиків в усі часи мали велике значення у господарській діяльності.Існує декілька підходів. Так, Й. Шумпетер виділяє два види комерційного ризику: ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва, сюди ж відноситься також небезпека втрати благ, породжена стихійними лихами; ризик, зумовлений відсутністю комерційного успіху.Інші вчені-економісти розрізняють вже три види ділового ризику: інфляційний, фінансовий, операційний. Однак, вважаю, що зазначені вище класифікації ризиків недостатньо відображають їх розмаїття. Найбільш повною і обґрунтованою є наступна класифікація ризиків, які виникають у малому підприємництві:

І - ризик, пов'язаний із господарською діяльністю;

II - ризик, пов'язаний з особистістю підприємця;

III - ризик, зумовлений недостатньою інформацією про стан зовнішнього середовища.За рівнем прийняття рішень виділяють два типи комерційного ризику: макроекономічний (глобальний) ризик; мікроекономічний (локальний) ризик.

У сучасних умовах господарювання основну частину ризику несуть комерційні організації. Так, самостійно визначаючи свої капіталовкладення, укладаючи угоди зі споживачами, постачальниками, вони повністю приймають на себе, пов'язаний з цими рішеннями комерційний ризик. З точки зору тривалості у часі комерційні ризики можна поділити на короткотермінові і постійні. До групи короткотермінових відносяться ті ризики, які загрожують підприємцю протягом певного відрізку часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, або ризик неплатежу за конкретною угодою.

До постійних ризиків відносять ті, котрі безперервно загрожують комерційній діяльності в даному географічному районі або у визначеній галузі економіки.

103. Банківські об’єднання та їхні типи.У кредитних операціях все більшу роль відіграють міжбанківські об’єд нання. Вони утворюються з метою координації дій, підвищення ефективності операцій та захисту професійних інтересів учасників цього об’єднання.Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їхньої загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.Банківська холдингова група — це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональни х та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки (асоціації). Банківські спілки (асоціації) не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися в діяльність банків — членів асоціації (спілки).Головні представники міжбанківських об’єднань:

 асоціативного комерційного типу — консорціуми та картелі;

 корпоративного типу — концерни та трести.