logo search
Гроші і Кредит

17. Вклад Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.

Кейнс в своїх розробках продовжив вчення кембріджської школи. Він зосередив увагу на мотивах нагромадження, додав до мотивів транакційності(потреба в грошах для здійснення поточних витрат) та обачності (потреба у грошових резервах для покриття не передбачуваних витрат ) третій —спекулятивний (ек суб‘єкти гроші нагромаджують з метою отримання додаткової вартості, доходу).Пов’язує появу цього мотиву із зміною % ставки по акціям, облігаціям, кредитам. Він показав, що при підв. % ставки зменшується зацікавленість ек. суб’єктів до нагромадження касових залишків. Сукупний попит на гроші він представив у вигляді такої формули : М=М1+М2=f(y)+f(i) , де М – це попит на гроші (маса грошей на макрорівні, яка є в країні), М1 – касові залишки, М2 – гроші які зберігаються згідно із спекулятивним мотивом; у – ВВП, і – відсоткова ставка. Касові залишки – це гроші, які зберігаються згідно з мотивом трансакційності та обачливості. Вирішальне значення в своії теорії Кейнс відводить не грош. масі та ії впливу на ціни, а норму%, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень вир-ва і зайнятість. Цей вплив він відобразив у своєму передаточному (трансакційному) механізмі, що виглядає так М↑→%↓→І↑→В↑→З↑→Ц↑. Збільшення грош. маси (М) державою призводить до зменшення реальної норми% .Це робить більш доступними кредити , що підвищує інвестиц. активність (Ї), як наслідок призводить до зростання вир-ва і зайнятості (В і З). В результаті ціни (Ц) також зростають. Отже, він пояснив механізм впливу маси грошей в обороті на рівень цін. Він першим визнав необхідність держ. регулювання гр. сфери, а тому і розробив теорію “керованих грошей”: держава має застосовувати політику дорогих та дешевих грошей в залежності від ек ситуації. Політика дешевих грошей стимулює попит на гроші та ек. активність. Кейнс рекомендував застосовувати політику «дешевих грошей» в умовах ек. спаду для «розігріву» економ. Однак в умовах глибокої депресії ек-ка стає малочутливою до низьких процентних ставок, що загрожує абсолютною перевагою ліквідності або словами Кейнса «пасткою ліквідності». Він пропонував проводити жорстку гр-кредитну політику в умовах ек. піднесення, а також передбачав втручання держави в процес ціноутворення. Проте найбільшу перевагу К. Надавав фіскально-бюджетній політиці, вважаючи її ефективнішою.

18. Сучасний монетаризм. Вклад М.Фрідмана у монетаристську теорію.

Монетаризм з’являється у 20р ХХст. Монетаристи були послідовниками класичної кількісної теорії грошей, тому й теорія базується на тому, що ринкова система має властивість самостійно приходити в рівновагу. Ринкова система не потребує державного втручання і тому необхідно встановити жорсткі межі такого втручання. Монетаристи вважали, що грошова сфера повинна бути основним об’єктом державного регулювання. Регулятивний вплив держави на економіку повинен відбуватися через регулювання пропозиції грошей. М-сти спираються у своїх дослідженнях на формулу «рівняння обміну» І. Фішера: М*V =Р*Q. Але стверджують, що грошовий фактор (к-ть грошей) впливає не на ціни, а на обсяг номінального валового продукту. M*V=ВВПном. Вони стверджують, що величина V стабільна на коротких часо­вих інтервалах, а змінюється лише на довготермінових інтерва­лах, проте зміни ці відбуваються плавно і можуть легко передба­чатися.«Пе­редатний механізм» звели до формули: М-По-Ц, тобто зміна кількості грошей (М) впливає на попит (По) і через нього на ціни (Ц). Враховуючи, що нарощування пропозиції грошей може призвести до інфляційних наслідків, Фрідмен, щоб виключити таку можливість вводить "грошове правило". Згідно з ним держава повинна підтримувати постійне, помірне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП. Рівняння Фрідмана: ΔМ=ΔІ+ΔВВП, де ΔМ – середньорічні темпи приросту маси грошей, %; ΔІ – середньор. темпи очікув. інфляції, %; ΔВВП – середньорічні темпи приросту номінального ВВП, %. Фрідмен запропонував збільшувати масу грошей за рік на 3-5 %. Деякі економісти пропонували встановити діапазон коливань річних темпів приросту грош. обороту. 1