Організація і техніка спостереження:

1. Визначається мета і завдання спостереження, які підпорядковані загальній меті дослідження.

2. Складається план спостереження, де вказується:

• його тривалість;

• коли конкретно (час, пора року та ін.) необхідно вести спостереження.

3. Складається детальна програма або методика спостереження.

4. Визначається кількість об'єктів, за якими буде вестись спостереження. Адже, якщо послідовне, то може спостерігати дослідник, якщо паралельне, то дослідник повинен підготувати собі помічника.

5. Розробляється техніка фіксації явищ, об'єктів, що спостерігаються.

Фіксація може бути різноманітна:

1. Протокольний запис всього, що спостерігалось.

2. Вибірковий запис найбільш характерних чи важливих на думку дослідника даних.

3. Записи в щоденнику дослідження.

4. Матричний запис, який передбачає фіксацію кількісних показників у спеціально підготовленій таблиці.

5. Скрите фотографування.

6. Магнітофонний запис та інші.

Позитивна якість цього методу — природність вияву педагогічних явищ.

Метод спостереження має і свої недоліки.

По-перше, не завжди є можливість співставити, порівняти дані спостережень певних явищ із подібними явищами, які відбуваються в інших ситуаціях. Але для того, щоб висновки були справді наукові, аргументовані, таке співставлення є іноді необхідним.

По-друге, щоб отримати достатньо даних для певного висновку, необхідно іноді провести величезну кількість спостережень, зафіксувати сотні і тисячі окремих фактів. Це не завжди можливо, іноді у дослідника не вистачає терпіння і він робить поспішні висновки, які не являються цінними для науки.

Воно може розглядатися як самостійний метод, але частіше використовується спільно з будь-яким іншим, наприклад, бесідою, проведенням групового або індивідуального дослідження.

Отже, спостереження можна вважати науковим методом педагогічного дослідження лише у тому разі, коли воно не обмежується тільки констатацією фактів та зображенням їх, а стає основою наукового обґрунтування природи педагогічних явищ.