1.2.2 Відмінність банківської таємниці від комерційної таємниці

Тлумачення поняття комерційної таємниці дається у ст.30 Закону України „Про підприємства в Україні”. Зокрема, вказується, що під комерційною таємницею підприємства маються на увазі відомості, повязані з виробництвом, технологічною інформацією , управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

Розрізняючи поняття банківської та комерційної таємниць, установлюється різний режим функціонування такої інформації. Так, право банківської таємниці породжує право відносного характеру: особа, яка довірила банку відповідні відомості, отримує право вимагати від нього їх схоронності у таємниці від третіх осіб; перелік відомостей, які є банківською таємницею, встановлено законом, і ніхто не має права їх змінювати, такі відомості для всіх осіб, у всіх випадках будуть становити таємницю; для банківської таємниці важливим є захист не тільки її сутності, змісту, а й самого факту взаємовідносин банку і його клієнта; банківська таємниця не може повідомлятись третім особам за плату.

Особливості режиму функціонування комерційної таємниці мають дещо інший, відмінний від банківської таємниці, характер. Тут право комерційної таємниці породжує право відносин абсолютного характеру - одній правомочній особі протистоїть невизначене коло зобовязаних осіб; перелік відомостей, які належать до комерційної таємниці, визначається керівником підприємства, і одні й ті самі відомості в одному випадку можуть вважатися комерційною таємницею, а в іншому - зовсім ні; для комерційної таємниці важливим є збереження її сутності і змісту; комерційна таємниця може бути надана власником третій особі за плату [28].

До комерційної таємниці доцільно віднести інформацію, яка характеризує нові банківські технології, роботу в галузі розробки нових послуг, плани відкриття філій, виходу на нові ринки чи нові сфери.

Комерційну таємницю може також становити інформація про перспективні методи управління персоналом, політику банку щодо надання послуг, фінансові, ділові й комерційні стосунки з партнерами, дані про керівний склад банку, способи захисту інтересів банку тощо [14].

Враховуючи, що перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю, визначається керівником банку, необхідно памятати, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 р., не можуть бути комерційною таємницею:

- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

- дані, необхідні для перевірки, обчислення і сплати податків та інших обовязкових платежів;

- інформація про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, обєднаннях та інших організаціях, що є субєктами підприємництва;

- документи про платоспроможність;

- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, невиконання умов безпеки праці, реалізацію продукції, яка завдала шкоди здоровю, а також інші порушення законодавства України і розміри завданих при цьому збитків;

- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

- відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню (масова інформація та інформація, що публічно поширюється через друковані та аудіовізуальні канали, закони, нормативні акти, що стосуються свобод і законних інтересів громадян та ін.) [24].

Враховуючи це, необхідно пояснити, що до форм державної звітності відносять лише форми, установлені Міністерством статистики України. Під документами про платоспроможність і даними, що необхідні для перевірки обчислення податків, не можна розуміти документи і відомості про операції клієнтів банку, оскільки вони згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” належать до банківської таємниці. Як відомо, у разі розходження у правових нормах повинен діяти принцип верховенства закону над підзаконним актом [10].

Відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату не треба сплутувати з поіменним складом персоналу банку і матеріальним забезпеченням конкретних працівників. Відкритий доступ до такої інформації, особливо про осіб, що обіймають ключові посади у банку, може бути використано злочинцями для тиску на цих працівників з метою примушення їх до виконання протиправних дій або скоєння злочину [14].

Слід звернути увагу на особливості правового режиму захисту комерційної таємниці. Згідно з ч.2 ст.30 Закону України „Про підприємства в Україні” порядок захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначає керівник банку. Цією ж статтею надається право керівникові визначити склад і обсяги таких відомостей [28].