Аналіз операцій банку з банківськими платіжними картками

Аналіз операцій із застосуванням платіжних карток здійснюється щоквартально, а також за звітний рік у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Він складається із таких частин:

1. Аналіз даних про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку (загальна сума операцій, кількість і сума операцій з оплати товарів, кількість і сума операцій із отримання готівки). Аналіз показників обсягів операцій здійснюється в розрізі платіжних систем за фізичними та юридичними особами.

2. Аналіз даних про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції з видачі готівки із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку (кількість операцій, сума операцій на підприємствах торгівлі, кількість операцій і сума операцій при видачі готівки) у розрізі платіжних систем (груп платіжних систем) та емітентів (резидентів і нерезидентів).

3. Аналіз даних про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються під час здійснення операцій з їх застосуванням. У результаті аналізу робиться висновок з питань обсягів операцій, видів операцій, їх динаміки, структури операцій за групами клієнтів, групами платіжних систем, емітентів.

Лідерами в емісії платіжних карток міжнародних платіжних систем є системні банки, що входять до групи великих. Розгалужена філійна мережа, реалізація зарплатних проектів, вивчення конкурентного ринку, високий рівень роботи з клієнтом та бачення керівництвом банку пріоритетів розвитку карткового бізнесу, інвестування значних інвестицій у його розвиток сприяли певним результатам.

Для того щоб оцінити конкурентне становище банку на національному ринку карток, використаємо аналіз структури емісії карток міжнародних платіжних систем

Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з'ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах. Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем.

Значна кількість карткових рахунків фізичних осіб відкривається через реалізацію зарплатних проектів, сутність яких базується на перерахуванні заробітної плати співробітників підприємств та організації на їх власні рахунки.

Для аналізу масштабів операцій із картковими рахунками необхідно визначити:

• загальну кількість карткових рахунків;

• загальну кількість емітованих карток;

• обсяг коштів, залучених на карткові рахунки;

• темпи зростання та приросту коштів, залучених на карткові рахунки.

Для оцінки потужності карткових рахунків як додаткового джерела ресурсів банку слід проаналізувати, яку частку займають залучені на них кошти у загальному обсязі ресурсів. Це значення необхідно розглянути у такому розрізі:

• категорії клієнтів: фізичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності;

• дебетові та кредитові платіжні картки.

Кількість емітованих карток у нашій країні не може бути абсолютним показником розвитку ринку, оскільки багато карток залишаються не задіяними або за ними проводиться незначна кількість операцій.

Значущим показником може бути активність картки (А_к), яка демонструє кількість операцій, що здійснюються протягом одного дня за однією карткою:

А_{к =} К_{оп /} К_к

де К_оп – загальна кількість операцій за банківськими платіжними картками;

К_к – загальна кількість карток.

Такий показник доцільно розрахувати за операціями конкретного банку, що дасть можливість порівняти активність картки банку з середніми показниками на ринку України.

Структурний аналіз операцій з платіжними картками передбачає з'ясування таких питань:

• питома вага залишків на карткових рахунках у загальному обсязі залучених ресурсів;

• питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієнтів (фізичних та юридичних осіб);

• питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі валют;

• структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем;

• структура емісії платіжних карток у розрізі кредитових та дебетових карток;

• структура операцій у розрізі кількості операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу;

• структура операцій у розрізі обсягів операцій з видачі готівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання – банкомата, POS-термінали, імпринтери. Важливо проаналізувати структуру еквайрингової мережі банку у розрізі технічного обладнання, розрахувати показники її розширення та ефективність використання.

Ефективність використання визначається розрахунком:

• середньої кількості транзакцій на один вид обладнання за період;

• середнього обсягу коштів на один вид обладнання;

• середньої вартості однієї операції, що здійснюється за кожним видом обладнання;

• суми доходів за операціями у розрізі технічного обладнання. Слід порівняти ці показники з аналогічними у минулому періоді та визначити показники приросту.

Усі зміни, що відбуваються в обсягах та структурі операцій із платіжними картками, необхідно проаналізувати з погляду факторів впливу.

Внутрішні фактори впливу:

• кредитна та тарифна політика банку;

• технологічна оснащеність;

• кваліфікація персоналу;

• рекламні заходи.

До зовнішніх факторів можна віднести:

• економічну ситуацію в країні;

• регіон країни, міста тощо;

• попит на послуги та пропозиції;

• адміністративні та законодавчі чинники.

На завершальному етапі аналізу карткових операцій визначається їх прибутковість. Для цього розраховується частка доходів від операцій з картками у загальному обсязі банку, визначається їх структура у розрізі процентних та комісійних доходів.

Прибуток від операцій із платіжними картками є важливим показником, оскільки саме він є показником якості роботи. Ефективність операцій із платіжними картками розраховується як співвідношення прибутку банку та його витрат за цими операціями.

До дохідних статей карткового бізнесу відносять:

• проценти за наданим кредитом;

• штрафи за перевищення кредиту;

• платня за зняття готівки у банку;

• платня за зняття готівки з банкомату;

• річне обслуговування карток;

• платня за видачу картки;

• платня за прострочені платежі;

• комісія за видачу та обслуговування додаткових карток;

• комісія за конвертацію валюти;

• комісія за знаходження картки у стоп-листку;

• комісія за взаємообмін (intercchange fee);

• комісія за перевипуск картки на наступний термін дії;

• комісія за перевипуск картки у разі пошкодження чи втрати.

Витрати банку на розвиток операцій розподіляються на ви трати:

• пов'язані з придбанням програмно-технічних засобів;

• пов'язані з супроводженням карткових рахунків;

• адміністративні витрати.

На завершальному етапі аналізу карткових операцій визначається їх прибутковість. Для цього розраховується частка доходів від операцій з картками у загальному обсязі банку, визначається їх структура у розрізі процентних та комісійних доходів.

Прибуток від операцій із платіжними картками є важливим показником, оскільки саме він є показником якості роботи. Ефективність операцій із платіжними картками розраховується як співвідношення прибутку банку та його витрат за цими операціями.

Еф = Доходи / Витрати

До дохідних статей карткового бізнесу відносять:

1. проценти за наданим кредитом;

2. штрафи за перевищення кредиту;

3. платня за зняття готівки у банку;

4. платня за зняття готівки в банкоматі;

5. річне обслуговування карток;

6. платня за видачу картки;

7. платня за прострочені платежі;

8. комісія за видачу та обслуговування додаткових карток;

9. комісія за конвертацію валюти;

10. комісія за знаходження картки у стоп-листку;

11. комісія за взаємообмін (intercchange fee);

12. комісія за перевипуск картки на наступний термін дії;

13. комісія за перевипуск картки у разі пошкодження чи втрати.

Витрати банку на розвиток операцій розподіляються на витрати, що пов’язані з придбанням програмно-технічних засобів, витрат, пов’язаних із супроводженням карткових рахунків, та адміністративні витрати.

Показовим є розрахунок дохідності на одну картку, на одну операцію, на один банкомат тощо.

• дохідність однієї картки (Д_к)

Д_{к =} П_{бпк /} К_{к *} 100%

де П_бпк – прибуток від операцій з банківськими платіжними картками.

• дохідність однієї операції (Д_оп)

Д_{оп =} П_{бпк /} К_{оп *} 100%

Прибутковість кредитних карткових продуктів розраховується співвідношенням загальної суми наданих кредитних лімітів до суми отриманих процентних доходів.

Позитивну характеристику розвитку карткового бізнесу надають такі взаємозв’язані показники:

1. Широкий спектр емітованих карткових продуктів. У структурі емісії мають бути присутні різноманітні типи карток (дебетові, кредитові) та види (традиційні, золоті, платинові, сумісні, клубні, приватні та корпоративні картки), націлені на широку аудиторію клієнтів та різні сегменти ринку.

2. Наявність розгалуженої інфраструктури обслуговування карток – банкоматів, торговельних POS-терміналів, обладнання для «ініціювання транзакцій» (під такими маються на увазі персональні комп’ютери, мобільні GSM-телефони та інше обладнання, за допомогою якого держателі карток можуть здійснювати транзакції у різних сегментах електронної комерції.

3. Показники використання карток, зокрема кількість транзакцій, що здійснюється з використанням карток протягом місяця або року. Задовільним у даний час є значення 8–12 транзакцій протягом місяця. Крім цього, важливо, щоб у це число входили різні типи операцій.

4. Наявність кількох каналів зв’язку з користувачами маркетингу, реклами та просування карткових продуктів на ринку, систем управління з клієнтом.

Випуск платіжних карток є найважливішою тенденцією розвитку технології безготівкових розрахунків у банківській діяльності. Переваги масштабності використання банківських карток як засобу розрахунків очевидні. Для клієнтів, це, насамперед, – зручність, надійність, практичність та економія часу, для банків – підвищення конкурентоспроможності та престижу, наявність гарантій платежу, оптимізація витрат, що пов’язані з оборотом готівки та обробленням паперово-грошової маси тощо. Водночас практика багатьох країн показує, що випуск карток пов’язаний з високим рівнем ризику збитків банку. Усі випадки виникнення втрат банку можна розподілити на три категорії:

Втрати у результаті шахрайських дій поза системою банку:

• овердрафт за рахунком клієнта, що виник у результаті шахрайських дій клієнта при масових операціях у торговельній мережі за карткою нижче авторизаційних лімітів торгових точок;

• списання коштів за рахунком клієнта за підробленими картками;

• списання коштів за рахунком клієнта за втраченими картками.

Втрати у результаті шахрайських дій у системі банку:

• несанкціоноване установлення авторизаційного ліміту, що дає змогу збільшити розмір доступної суми за картковим рахунком;

• випуск паралельних карток на одного клієнта;

• несанкціонований випуск нових карток (наприклад, з нульовим балансом).

Втрати у результаті технологічних збоїв та помилок:

• недотримання вимог платіжної системи стосовно оформлення платежів;

• недотримання вимог платіжної системи стосовно передання інформації;

Для покриття збитків від шахрайських операцій із платіжними картками банки-емітенти зазвичай формують страхові фонди за рахунок власних коштів або коштів клієнтів. Як ми уже згадували, покриття ризику за кредитними картками здійснюється у вигляді різних форм застави, гарантій тощо. За дебетними картками найчастіше використовується процедура незнижувального залишку за картковим рахунком. Суму для формування страхового депозиту, як правило, визначають експерти виходячи із власного бачення ризику та рівня конкуренції на ринку.