3.4. Форми забезпечення банківського інвестиційного кредиту
Під формою забезпечення повернення банківської позики слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання та організацію контролю банку за достатністю даного джерела.
Особливістю інвестиційного кредитування є те, що кредит не може бути бланковим (не забезпеченим), таким чином в Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати лише такі форми забезпечення інвестиційних позичок:
застава (зразок договору застави див. додаток №4);
гарантія –поручительство (зразок див. додаток №5), в тому числі:
а) платіжна гарантія - безумовне зобов`язання при настанні гарантійного випадку перерахувати банку певну суму;
б) гарантія завершення проекту, яка включає зобов`язання спонсорів не відказуватися від здійснення проекту;
в) гарантія забезпечення постачання всім необхідним фірмою, яка займається реалізацією проекту;
г) додаткова гарантія в формі депозиту спонсора або фірми, які реалізують проект, в банку-кредитору;
перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;
іпотека;
страхова угода (див. додаток №6).
При роботі із забезпеченням кредиту рекомендується додержуватися таких вимог:
Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном.
Предмет застави має мати:
високу ліквідність, тобто здатність вільно конвертуватися в грошові кошти;
здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом строку користування позичкою);
стабільні ціни;
низькі витрати до зберігання та реалізації;
легкий доступ для контролю.
3. Не можуть бути предметом застави:
національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв, наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами;
майно і кошти благодійних організації;
приватизаційні папери.
Недоцільно приймати в заставу:
промислове та торгівельне обладнання зі строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;
основні фонди виробничого призначення, які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;
автомобілі зі строком випуску понад 3-5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва – понад 150 тис. км., республік колишнього СССР – понад 70 тис. км.;
оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;
залежані (понад 1 рік) товарні запаси;
майнові права по договорах, дебіторська заборгованість по яких є простроченою;
будинки або квартири, що знаходяться в приватній власності заставодавця, якщо в них проживають та прописані неповнолітні діти та інваліди.
Особливістю інвестиційного кредитування є те, що предметом застави може бути тільки реальне (матеріальне) майно підприємця (рухоме та нерухоме). Фінансові активи приймаються банком лише як додаткові.
Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника, або бути предметом інших зобов’язань, в т.ч. договору оренди чи лізингу. Одночасно, в договорі застави з банком повинно бути передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються (див. зразок договору застави додаток №).
У випадку, коли підприємство надає в заставу державне майно, то воно має отримати дозвіл на заставу в Фонді держмайна України. Порядок отримання такого дозволу регламентується Положенням ФДМ України “Про надання Фондом держмайна України дозволу на заставу державного майна” від 4 червня 1996 року №618, зокрема:
1. Для отримання дозволу на заставу майна підприємства повинні подати Фонду державного майна України (його регіональним відділенням) такі документи:
1.1 Лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу;
1.2. Рішення відповідного органу приватизації на одержання кредиту згідно з п. 4 статті12 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”;
1.3. Протокол рішення комісії по приватизації(спостережної ради для акціонерних товариств) або рішення представника органу приватизації, уповноваженого управляти часткою державного майна (якщо в спостережній раді такий представник відсутній), про можливість забезпечення позики заставою;
1.4. Копії установчих документів;
1.5. Перелік майна, яке віддається під заставу, що містить:
Опис майна відповідно до додатка 1 зразкового договору застави (додаток до Положення);
Звіт про експертну оцінку або письмове обґрунтування ринкової вартості яке віддається під заставу;
1.6. Довідку про те, що майно, яке віддається під заставу, входить до статутного фонду підприємства;
1.7. Виписку книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори;
1.8. Бухгалтерську звітність за станом на останню звітну дату;
1.9. Перелік дебіторської та кредиторської заборгованостей з зазначенням сум та строкові виплати;
1.10. Бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом (іншим зобов`язанням), що отримується на термін більший ніж півроку, або фінансово - економічне обґрунтування у разі отримання кредиту (іншого зобов`язання) на менший термін. Ці документи повинні містити такі обов`язкові розділи:
Обґрунтування необхідності отримання кредиту;
Цільове призначення кредиту та шляхи його використання;
Джерела погашення кредиту та заходи для його погашення у вказані в кредитному договорі строки.
1.11. Договори, що забезпечуються заставою.
1.12. Проект договору застави складений з урахуванням вимог Фонду державного майна України, визначених у зразковому договорі застави (додаток до Положення).
2. На підставі отриманих документів Фондом приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту договору про заставу майна з заступником Голови ФДМ або начальником відповідного регіонального відділення. Не пізніше ніж за тиждень підприємству - замовнику повертається погоджений проект договору застави чи надається обґрунтована відмова.
3. Якщо для розгляду на засіданні кредитної ради потенційного кредитора потрібен висновок Фонду щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов`язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі документів, вказаних у пункті 1. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено Фондом після прийняття позитивного рішення щодо кредитування.
4. Надання дозволу на заставу майна щодо договорів, що укладаються для забезпечення кредитів, які надаються під гарантії уряду проводиться в такій послідовності:
4.1. Надання дозволу на заставу майна, що укладаються для забезпечення кредитів, які надаються під гарантії або інші зобов`язання Уряду, здійснюється виключно апаратом Фонду державного майна України.
4.2. Для отримання відповідного дозволу потенційні заставники мають подати до Фонду документи згідно з переліком, визначеним у п. 1.
4.3. Для забезпечення зобов`язань Уряду майно під заставу передається за ринковою вартістю, визначеною шляхом проведення експертної оцінки. Звіт про експертну оцінку подається Фонду державного майна разом з іншими документами для прийняття рішення щодо можливості здійснення застави.
4.4. Остаточне погодження договорів застави майна здійснюється Фондом після прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету міністрів України позитивного рішення про надання гарантій або інших зобов`язань Уряду України іноземним кредиторам.
На підставі отриманих документів Фондом приймається рішення стосовно можливості передачі в заставу майна потенційним заставником.
Не пізніше ніж за тиждень після отримання повного пакета документів підприємство-засновник має бути повідомлене про прийняте рішення.
4.5. Відповідно до прийнятого рішення Фонд державного майна подає до Міністерства економіки України та банку-агента свої висновки про можливість застави майна позичальника на необхідну суму.
4.6. Договір застави майна підписується сторонами тільки при наявності на проекті договору погодження Фонду державного майна України.
Оцінка якості застави для позичальників-юридичних осіб є одним із засобів забезпечення повернення інвестиційного кредиту. Для оцінки надійності застави використовують такі критерії:
співвідношення вартості заставленого майна і суми кредиту;
ліквідність заставного майна;
здатність банку здійснювати контроль за заставним майном.
Відповідно до цих критеріїв розрізняють п’ять груп застави за рейтингом надійності (див. табл.3.1):
Таблиця 3.1.
Оцінка якості застави для позичальників-юридичних осіб
Рейтинг надійності | Покриття боргових зобов’язань вартістю застави, % | Ліквідність застави | Здатність банку здійснювати контроль за заставою | Бальна оцінка рейтингу |
I | 140 і більше | Легко реалізується | Повністю під контролем банку | 5 |
II | 140 | Ціна може коливатися, можливі труднощі з реалізацією | Під контролем банку | 4 |
III | Менше 100 | Ціна може коливатися, можливі труднощі з реалізацією | Є проблеми з контролем | 3 |
IV | Менше 100 | Ціна зменшується проблеми з реалізацією | Є проблеми з контролем | 2 |
V | Менше 100 | Ціна зменшується | Контроль відсутній | 1 |
Далі розглянемо на прикладі як визначається оцінка заставного майна при інвестиційному кредитуванні.
Приклад 3.1. До банку надійшла заявка на одержання інвестиційного кредиту на суму 1800 тис. доларів США, терміном на 3 роки. В якості застави підприємство пропонує такі матеріальні та фінансові активи:
будівля енергоблоку, балансова вартість на дату звернення за кредитом 1820 тис. доларів США;
обладнання технологічне нове – 2550 тис. доларів США
пакет акцій АТ “Мікон” –150 тис. грн. ;
ОВДП, 9 –ти місячні на суму 250 тис. грн.;
Гарантія – доручення місцевої адміністрації – 40 тис. грн.;
Гарантія – доручення комерційного банку – 100 тис. грн..
Визначити які форми застави прийме банк, і чи вистачить їх для одержання кредиту, якщо відомо, що відсоток за кредит складає 15%; норма амортизації на будівлю енергоблоку – 10% в рік; норма амортизації на обладнання 20% в рік; курс долара США до гривні становить 1 до 5.42; кредит видається однією сумою і погашається щоквартально рівними частками.
Розв’язок :
1.Спочатку визначимо суму кредиту з відсотками, яку треба повернути в банк:
- для цього визначимо суму щоквартальних виплат боргу без відсотків:
1800 / 3 роки х 4 квартали =150 дол. США
використавши формулу нарахування відсотків (2.1.), визначимо суму відсотків за кожен період:
за 1 квартал першого року [(1800 +1650) : 2 · 90] : 360 · 15 : 100 = 64,69 тис. доларів США ,
за ІІ квартал першого року [(1650 +1500) : 2 · 90] : 360 · 15 : 100 = 59,06 тис. доларів США і так далі за кожен період.
Далі складемо графік погашення кредиту (див. табл. 3.2.),
Таблиця 3.2.
(тис. доларів США)
Період | Заборгованість на початок періоду | Заборгованість на кінець періоду | Виплати боргу | Сума відсотків |
1 рік І квартал ІІ квартал ІІІ квартал ІV квартал |
1800 1650 1500 1350 |
1650 1500 1350 1200
|
150 150 150 150 |
64,69 59,06 53,44 47,8
|
2 рік І квартал ІІ квартал ІІІ квартал ІV квартал |
1200 1050 900 750 |
1050 900 750 600 |
150 150 150 150 |
42,19 36,56 30,94 25,31
|
3 рік І квартал ІІ квартал ІІІ квартал ІV квартал |
600 450 300 150 |
450 300 150 - |
150 150 150 150 |
19,69 14,06 8,44 5,63 |
Всього | - | - | 1800 | 407,81 |
Таким чином, загальна сума кредиту з відсотками, яку треба сплатити в банк складає 2207,81 (1800 + 407,81) тис. доларів США.
2. Визначимо вартість будівлі енергоблоку на момент погашення кредиту. Для цього використаємо метод прямолінійного нарахування амортизації:
- річний знос становить 1820 х 0,1 =182 тис. доларів США;
за три роки 182 х 3 =546 тис. доларів США;
вартість будівлі через три роки 1820 – 546 = 1274 тис. доларів США.
2. Визначимо вартість обладнання на момент погашення кредиту.
- річний знос становить 2550 х 0,2 = 510 тис. доларів США;
за три роки 510 х 3 =1530 тис. доларів США;
вартість обладнання через три роки 2550 – 1530 = 1020 тис. доларів США.
Таким чином, загальна вартість реального майна, яке приймається в заставу становить 1274 + 1020 =2294 тис. доларів США.
Для комерційного банку це замало, тому він проситиме додаткове забезпечення у вигляді: гарантії – доручення місцевої адміністрації – 40 тис. грн. (або 7,38 тис. доларів США) та гарантії – доручення комерційного банку – 100 тис. грн. (або 18,45 тис. доларів США), пакету акцій АТ “Мікон” на суму 150 тис. грн. (або 27,68 тис. доларів США).
9 - ти місячні ОВДП прийматися банком не будуть, бо їх строк погашення менший за строк кредиту.
Отже, загальна сума заставного майна становить (2294 + 7,38 + 18,45 +27,68) = 2347,51 тис. доларів США, що лише на 6,3 % перевищує суму кредиту з відсотками, які потрібно виплатити банку. Однак, і ця сума є замалою бо в нормі (рекомендує НБУ), щоб вартість застави у 2 рази покривала суму кредиту з відсотками.
- 3.1.Процес організації банківського інвестиційного кредитування
- 3.2. Розгляд заявки на інвестиційне кредитування
- 3.3.Вивчення кредитоспроможності та фінансового стану позичальника
- 3.4. Форми забезпечення банківського інвестиційного кредиту
- 3.5.Розрахунок сум погашення заборгованості за інвестиційними позичками
- 3.6. Строк користування інвестиційною позичкою
- 3.7.Кредитна угода (договір), його призначення, склад та порядок складання
- 3.8. Контроль (моніторинг) в процесі банківського інвестиційного кредитування