3.7.Кредитна угода (договір), його призначення, склад та порядок складання

Кредитна угода (договір) – це юридичний документ, що визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з нагоди одержання останнім банківських позичок.

В кредитному договорі передбачається розмір кредиту, умови надання та погашення позички, відсоткова ставка за кредит, зобов’язання підприємства по заставі та форми забезпечення позичок; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строки їх надання та інші умови. Конкретний зміст договору і перелік умов визначаються за угодою сторін.

Правильно складений договір повинен захистити інтереси банку та представлених ним осіб (вкладників та акціонерів) шляхом встановлення необхідних обмежень на дії позичальника, які можуть представляти собою загрозу для повернення коштів банку.

В зв’язку з тим, що інвестиційне кредитування відноситься до найризикованіших операцій банку, то сам процес повернення коштів (яким чином, коли, де банк може здійснювати заходи з повернення) повинен бути детально застережений у кредитному договорі.

Виходячи з цього, кредитна угода має містити обмежувальні умови, які можуть бути двох видів:

• зобов’язувані, які передбачають що позичальник має здійснити певні заходи, наприклад, періодично надавати банкам фінансову звітність; підтверджувати рівень страхових внесків; підтримувати певний рівень ліквідності тощо;

• обмежувальні, які наказують позичальнику не здійснювати певних заходів без узгоджень з банком, наприклад, не збільшувати суму свого боргу, не купувати додаткового основного капіталу, не приймати участь в злиттях, не здійснювати продаж активів або не виплачувати надвисоких дивідендів своїм акціонерам.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з позичальником. У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ “Про кредитування” і може бути представлена в такому вигляді (див. додаток № 7).

На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за угодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Наприклад, у кредитному договорі на видачу інвестиційного кредиту, як правило, передбачається поетапне надання кредиту в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей, або кредитування траншами. При цьому в договорі мають бути визначені конкретні шляхи перерахування коштів на оплату розрахунків постачальників чи підрядників. Приклад такого кредитного договору представлений у додатку за № 8.