Активи банку у розрізі рівня їх ліквідності

Отже, протягом досліджуваного періоду ми спостерігаємо погіршення ліквідності активів банку. В першу чергу це обґрунтовується радикальним зниженням високоліквідних активів протягом 2009 року. Зниження обсягів даних активів протягом останнього року дослідження на 11643,9 млн. грн. пов’язано з продажем довгострокових державних боргових цінних паперів Національним банком України, згідно попередньо укладеної угоди репо. Це призвело до зниження частки високоліквідних активів банку. Також зауважимо, що протягом 2009 року, який, як відомо, характеризувався хронічною нестачею вільних коштів на ринку та, як результат, погрішенням ліквідності переважної більшості банків України, ВАТ «Ощадбанк» спромігся збільшити обсяг високоліквідних активів у порівнянні з 2007 роком.

Як наслідок розгортання фінансово-економічної кризи, погіршення платоспроможності позичальників у ВАТ «Ощадбанк» спостерігається зменшення обсягів та частки ліквідних активів, та, як результат, збільшення низько ліквідних. Так, останні за аналізований період збільшилися на 32%. Основна причина – погіршення якості активів, у першу чергу активів банку через зростання обсягів прострочених та знецінених кредитів.

Незважаючи на негативну динаміку ліквідності активів, зауважимо, що ВАТ «Ощадбанк» вдається утримувати частку високоліквідних активів на мінімально допустимому рівні – в межах 10%. Як відомо, регулятивних обмежень щодо даного показника не існує, однак мають місце рекомендаційні значення, які залежать від обраної банком стратегії управління ліквідністю. Існує три підходи [1, с. 440-442]:

• трансформації активів (управління ліквідністю через активи);

• запозичення ліквідних засобів (управління ліквідністю через пасиви);

• збалансованого управління ліквідністю (через активи і пасиви).

Сутність стратегії трансформації активів полягає в нагромадженні високоліквідних активів, які у разі виникнення попиту на ліквідні кошти продаються доти, доки не будуть задоволені потреби. Стратегія трансформації активів є традиційним і найпростішим підходом до управління і здебільшого використовується невеликими банками, які не мають широких можливостей запозичення коштів та доступу на грошові ринки. Вона оцінюється як менш ризикована порівняно з іншими, проте й досить дорога з погляду вартості.

За стратегії запозичення потреби банку в ліквідних коштах задовольняються переважно за рахунок купівлі грошей на ринку, що дає змогу уникнути нагромадження високоліквідних активів, які приносять низькі доходи. При цьому запозичення здійснюються лише після виникнення попиту на грошові кошти. Підтримання ліквідності за рахунок зовнішніх джерел супроводжується підвищеним ризиком зміни відсоткових ставок. Дана стратегія є притаманна великим, системним банкам, які мають високі рейтинги, широке партнерське коло, що дозволяє їм оперативно та в повному обсязі задовольняти потребу в ліквідних коштах. ВАТ «Ощадбанк» має всі зазначені характеристики, однак при цьому він є державним банком, що зобов’язує його до більш обережної та виваженої діяльності на ринку, зокрема в аспекті управління ліквідністю.

Третій підхід передбачає збалансоване управління ліквідністю, тобто коли частина попиту на ліквідні засоби задовольняється за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а решта – за допомогою проведення операцій запозичення коштів. Основною перевагою такого підходу є гнучкість, що дає змогу банку вибирати найвигідніше поєднання різних джерел поповнення ліквідних коштів залежно від економічних умов та змін у ринкових цінах. Слід відзначити, що через високу вартість стратегії трансформації активів і значну ризикованість стратегії запозичення більшість банків зупиняють свій вибір саме на цьому компромісному варіанті. ВАТ «Ощадбанк» не є виключенням.

Отже, нами виявлено погіршення ліквідності активів банку. У наступних параграфах роботи з’ясуємо наскільки це вплинуло на ліквідність балансу банку та ліквідність його діяльності загалом.