2.1 Загальний аналіз активів банку з позицій їх ліквідності

У першому розділі курсової роботи було обґрунтовано, що ліквідність балансу банку досягається за наявності певних характеристик активів і пасивів фінансової установи. У даному параграфі проаналізуємо активи банку з позицій рівня їх ліквідності.

Зауважимо, що провідний вітчизняний науковець Герасимович А.М. активи за ступенем ліквідності поділяє на три групи [1, с. 449-450].

1. Високоліквідні активи – активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. Це – готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали, кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери. У міжнародній практиці до складу високоліквідних активів можуть включатися банківські акцепти, векселі та цінні папери першокласних емітентів.

2. Ліквідні активи – це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів). До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

3. Низьколіквідні активи – це прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Скориставшись даною класифікацією проаналізуємо динаміку даних груп активів протягом 2007-2009 років (табл. 3.1). В якості інформаційної бази використаємо баланс банку (додаток А), а також примітки до відповідних статей балансу для забезпечення відповідного групування статей. Зауважимо, що рівень деталізації розкриття фінансової інформації за 2009 рік суттєво відрізняється від 2008-2007 років, а саме ВАТ «Ощадбанк» у річному звіті 2009 року переважно подано укрупнені показники, що впливає на нарощування похибки аналізу.

Таблиця 3.1.