3. Сегментний аналіз розвитку ринку фінансових послуг
Сегментний аналіз регіональних ринків фінансових послуг дає можливість виділити рівні територіальної організації окремих структурних підрозділів фінансового ринку України. В якості узагальнюючого показника використано інтегральний показник рівня розвитку регіональних фінансових ринків, побудований на основі стандартизованих значень вхідних показників (по грошовому ринку, ринку капіталів, цінних паперів, валютному ринку та страховому ринку). Результати розрахунків показали, що на сьогодні українські регіональні ринки позичкового капіталу є дрібною часткою регіональної економіки та народного господарства в цілому. Згідно значення інтегрального показника розвиток ринку позичкового капіталу в Україні станом на 01.01.99. перебуває на рівні -0.14. На регіональних грошових ринках вище середнього по Україні рівня досягай наступні регіони: АР Крим (0.17), Харківська (0.19) та Чернігівська області (0.20), м. Севастополь (0.20). На ринку капіталів виділяється Дніпропетровська область (0.15), Одеська (0.15), Харківська (0.15), м. Севастополь (0.21). Фінансові посередники, які працюють на грошовому ринку та ринку капіталів (кредитному) м. Київ досягли найвищого рівня, про що свідчать значення інтегральних показників: 1.00 – на грошовому і 0.94 – на ринку капіталів.
Проведений аналіз структури активів та пасивів банківських систем регіонів України свідчить, що безпосередньо обсяги пасивів комерційних банків регіонів і, відповідно, їх активних операцій мізерні в порівнянні з потребами економіки. Сумарні пасиви українських банків у 1998 році склали 21 428 944 тис. грн., у 1999 р. – 21 978 694 тис. грн., з яких інвестиційний та кредитний портфель дорівнював у 1998 р. лише II 088362тис.грн. та 11 519 159 тис. грн. у 1999 р. Найвища активність спостерігається у столичних комерційних банках (у 1998 р. на них припадає 71.08% усіх активних
і пасивних операцій, у 1999 р. – 69.29%), на Дніпропетровську область відповідно 10.58%/11.19%, Донецьку 3.60°о/4.18%, Запорізьку – 3.51° о/3.47%, Одеську – 1.41%/2.02%, Харківську -- 5.73%/ 6.00% (в інших регіонах значення показника в межах 1%).
Структура балансу українських банків за 1998 рік свідчить, що кредитний портфель комерційних банків складає 43% сумарних активів банків, а інвестиційний відповідно – 9%. Пасивна частина балансу українських банків на 40% складається із заборгованості перед клієнтами (залучені депозити), 14% – заборгованість перед іншими банками (кредити отримані), 23% становить власне капітал банківської системи. Найактивнішу депозитну діяльність ведуть банки Дніпропетровської області (44% пасивів – депозити клієнтів). Ці банки акумулювали 11.58% усіх депозитів банківської системи України. Найбільший кредитний портфель мають банківські системи Дніпропетровської (47% всіх активів), Житомирської (98%), Ів.-Франківської (48%), Тернопільської (77%), Харківської (63° о), Хмельницької (76%), Черкаської (80%) областей. Проявом активності регіональних банків є нерівномірність розподілу результатів фінансової діяльності цих установ.
Брак досвіду управління ризиком та бажання збільшити доходи без здійснення основної операції – кредитування, привело більшість банків на ринок цінних паперів, але не корпоративних, а державних – ОВДП. Найбільш активними на ринку ОВДП є банки столиці (вони здійснюють 77.8% операцій на цьому ринку), Дніпропетровської області (11.4%), Донецької (5.4%), Запорізької (2.4%). Складність ситуації, в яку потрапили регіональні банки викликана неможливістю обміну ОВДЗ і КОВДЗ на реальні грошові ресурси. Сьогодні вторинний ринок оцінює КОВДЗ тільки в 20–30% номіналу. З огляду на це, дії громадян, які зберігають заощадження у формі готівки (на долю якої припадає 52% МЗ) або витрачають гроші і взагалі не роблять жодних заощаджень, цілком логічні і мотивовані.
Відсутність коштів на рахунках клієнтів та неповернення виданих кредитів, низькі показники ліквідності, вкрай низький рівень капіталізації, підірвали банківську систему. Згідно розрахунків, ефективність роботи банківської системи України складає лише 19.06%, а прибутковість статутного капіталу – 36% (по 130 найбільших банках). Найкращі показники мають Донецька область (прибутковість статутного капіталу – 83%), Запорізька (159%), Полтавська (76%), м. Київ (31%). В інших областях прибутковість статутного капіталу становить: АР Крим – 7%, Івано-Франківській 10%, Львівській – 12%, Рівненській 1%, Сумській – 4%, Чернігівській – 6%, м. Севастополі – 8%.
Проблеми регіональних банків зводяться до того, що у клієнтів відсутні кошти і велика частина їх неплатоспроможна. Негативного впливу на прибуток банків завдають бартерні відносини і відсутність грошового обороту на рахунках клієнтів. Найбільша кількість неповернень кредитів – це кредити, видані новим та малим підприємствам, товариствам з обмеженою відповідальністю. Більш надійні спільні підприємства, акціонерні та державні підприємства.
На сучасному етапі в Україні сформувався споживчо-розподільний ринок цінних паперів. Інвестиційні можливості РЦП були і залишаються обмеженими. Не спрацьовує загальноприйнята схема залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб: накопичення – інвестування в цінні папери виробничих, фінансових, муніципальних і державних органів. Це можливо лише при реальному відтворенні – коли ринок цінних паперів повноцінно виконує функцію перерозподілу капіталів та дає прибуток. Поки що, на практиці виходить, що тимчасово вільні кошти замикаються у фінансовому секторі, що зосереджений на відтворенні самого себе.
Узагальнюючи вище викладене, можна виділити причини, які в певній мірі пояснюють ситуацію, що склалася сьогодні на регіональних сегментах ринку цінних паперів: низька рентабельність приватизованих підприємств та дуже низька ліквідність їх акцій, що призводить до невисокої інвестиційної привабливості пакетів акцій, які виставляються на торги; відсутні чіткі гарантії відносно розміщення цінних паперів, тому основними покупцями пакетів акцій в даний час є: керівники підприємств; юридичні особи, пов'язані з діяльністю підприємства (постачальники, продавці (дилери), споживачі, орендарі тощо), а внутрішні стратегічні інвестори, емітенти та іноземні стратегічні інвестори представлені на ринку корпоративних цінних паперів дуже слабо; не створена доступна правова база для діяльності з цінними паперами комерційних банків та інститутів спільного інвестування; низька прозорість емітентів.
Спектр послуг фінансово-кредитних установ тим ширший, чим сильнішою і стабільнішою є економіка, тому доцільність розширення інфраструктури фінансового ринку в Україні повинна враховувати її інвестиційний потенціал і ґрунтуватися на оцінці активності інвестиційної діяльності в регіонах
Прогнозування напрямів інвестиційної діяльності в регіонах повинно бути безпосередньо пов'язане з державною регіональною політикою. Метою цієї політики є забезпечення ефективного розвитку окремих регіонів із урахуванням раціонального використання різноманітних економічних можливостей. Розширення спектра фінансових послуг та фінансових інститутів, які їх надають, має бути адекватним інвестиційній місткості ринку, а вдосконалення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів -відповідати завданням перспективного розвитку економіки.
- 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- 1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг
- Роль банків у інфраструктурному забезпеченні ринку фінансових послуг
- Проблеми реєстраторського сегмента ринку цінних паперів
- 2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект
- 3. Сегментний аналіз розвитку ринку фінансових послуг
- 4. Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів
- Рекомендована література