2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект

Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури фінан­сового ринку України, слід визнати, що ринковою її ще важко на­звати. Існуюча інфраструктура фінансового ринку є перехідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з елементів, які формують її зміст: інституційному, правовому, інформаційному, соціальному.

Інформаційна складова інфраструктури фінансово­го ринку характеризується низьким рівнем професійного аналізу та рекомендацій на основі використання сучасних інфор­маційних систем особливо в галузі українізації діловодства та технічного аналізу діяльності сегментів фінансового ринку. Низькою ефективністю характеризується правове регулювання діяльності суб’єктів фінансового ринку, що знаходить своє відо­браження в частих переглядах "правил гри" на фінансовому рин­ку та відсутності повноцінної законодавчої бази для становлення фінансового ринку.

Проблемним залишається відслідковування інформаційних потоків, що дають можливість оцінювати та про­гнозувати ситуацію на фінансових ринках регіонів. Наднизькими є показники забезпечення населення комерційно-фінансовою інформацією щодо діяльності фінансових посередників. Певний інформаційний вакуум, що спостерігається в регіонах України, обумовлює низьку присутність населення на фінансовому рин­ку - потенційного інвестора економіки країни. Рівень еко­номічного і особливо "біржового" мислення та сприйняття рин­кового фінансового механізму громадянами України далекий від того, який вимагається для включення соціальної активності мас в функціональну систему фінансового ринку.

В силу поточності і мобільності грошового капіталу бан­ки перетворились у найбільш універсальний інституційний еле­мент інфраструктури фінансового ринку України. Але існуючі регіональні банки відстають від столичних. Більшість з них не володіють сучасними банківськими системами із-за слабкої підготовки персоналу та низького рівня комп'юте­ризації і комунікаційних мереж. Досить бідним є набір банківських послуг, які надаються клієнтам у регіонах. На сьо­годні НБУ видає банкам ліцензії на проведення 30 видів операцій та фінансових послуг.

Проблеми розвитку реєстраторського сегменту пов'язані, по-перше, з тим, що послуги реєстраторів мають велику собівар­тість; по-друге, в Україні відсутній інститут трансфер-агентів, як осіб, уповноважених реєстратором на прийом документів для пе­ререєстрації та видачі документів про здійснену перереєстрацію: по-третє, недостатньо врегульовані питання відкриття та діяль­ності підпорядкованих підрозділів реєстратора.

З травня 1999 року діє Національний депозитарій України (НДУ) як центральна ланка Національної депозитарної системи. Функції НДУ: стандартизація депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних норм; стандартизація докумен­тообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (ко­дифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм; встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн тощо.

Організований ринок цінних паперів в Україні представ­лений фондовими біржами та торговельно-інформаційними сис­темами. Станом на 01.01.2006 в Україні діють 6 фондових бірж та 2 торговельно-інформаційні системи.

Ринок цінних паперів в Україні за обсягами операцій є пе­реважно позабіржовим. Нерозвиненість біржової торгівлі можна пояснити пропозиціями на біржових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що ви­ставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю ук­раїнських компаній дотримуватись правил відкритого звітуван­ня, необхідного для роботи на біржі тощо.

В структурі позабіржового ринку невелика частина обсягів припадає на організаційно оформлений ринок, зокрема, на ПФТС, яка є найбільшим організованим ринком цінних паперів в Україні (52.1%). Асоціація "Перша фондова торгівельна систе­ма" створена торговцями цінними паперами у 1996 році з метою об'єднання операторів фондового ринку в єдиний позабіржовий інформаційно-торговельний простір. ПФТС об'єднує найбільшу кількість торговців у порівнянні з іншими системами та біржами, але її торгівельна система не інтегрована у депозитарну систему та не має клірингового банку.

З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за активної участі ДКЦПФР в Україні створені саморегульовані організації, які об'єднують професійних учасників фондового ринку. На сьогодні діє 10 саморегульованих організацій: п'ять з яких представляють асоціації та п'ять - фондові біржі.

Інфраструктура сьогоднішнього валютного ринку пред­ставлена валютними біржами, брокерськими фірмами, дилерсь­кими конторами, що поєднують посередницькі послуги з кон­сультаційними, продажем інформації тощо. За шість років систе­ма торгівлі валютою в Україні наблизилась до практики світово­го ринку, де великий обсяг операцій здійснюється на міжбанківському ринку. Головним валютним ринком Ук­раїни вважається Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) і її філії у Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі та м. Львів. Поряд із УМВБ працює також Кримська міжбанків­ська валютна біржа. Система цифрового зв'язку, що об'єднує всі філії біржі, дозволяє вести у реальному часі швидкісний обмін інформацією під час торгів.

У сфері вітчизняного страхування переважають компанії з відносно невеликими мож­ливостями щодо прийняття ризиків. Така тенденція гальмує збільшення масштабів надання відповідних послуг, що знижує довіру клієнтів до страхувальників.

На сучасному етапі в регіонах України спостерігається певний інформаційний вакуум щодо цін на ринку нерухомості; їх динаміки; дохідності нерухомості як фінансового інструмента. Сьогодні єдиним джерелом інформації, наприклад, про ринкові ціни житла є масові дані щодо пропозиції житла по продажу. Са­ме ними користуються державні структури, що діють на ринку житла; будівельні підприємства, які працюють на первинному ринку житла; рієлтери. Очевидною є необхідність вдосконалення регіональної інфраструктури, яка має передбачати легалізацію в Україні всіх операцій з нерухомістю.