24.Суть та значення системи міжбанківських розрахунків

Міжбанківські розрахунки являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами. В Україні реалізуються загальні принципи організації міжбанківських розрахунків, які склалися у світовій практиці та які основані на таких моделях:

1) за рахунками міжфілійних оборотів – виконуються, якщо операції за платіжними картками обслуговують філії одного ж банку;

2) через кореспондентські рахунки, які відкривають комерційні банки один у одного, їх ще називають лоро-ностро;

3) через кореспондентські рахунки, відкриті банками в НБУ, які можна характеризувати, як платежі брутто. Зазвичай це є повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі;

4) через клірингові палати – платежі нетто, до яких вдаються з метою полегшення управління міжбанківськими розрахунками, зниження їхніх ризиків та зменшення потреби тримати великі резерви в центральному банку, тобто до заліку взаємних вимог. Кліринг - це система безготівкових розрахунків, що базується на заліку взаємних вимог і зобов'язань фізичних та юридичних осіб. Важливою функцією клірингової палати є її участь у підготовці розрахункових документів для своїх учасників після кожного циклу клірингу. За його результатами складається звіт про платіжні операції з визначенням нетто позиції кожного учасника, за допомогою взаємної компенсації загальної грошової суми платіжних доручень, платіжних вимог, чеків поданих йому іншими учасниками. Даний звіт передається до ЦБ де здійсн. розрахунки на кориспонденських рахунках учасників.