37.Поняття страхування відповідальності

Страхування відповідальності є самостійною сферою діяльності страховки. Об'єктом страхування тут виступає відповідальність страхувальника перед третіми особами за спричинення ним шкоди. Через виникаючі правовідносини страховок страхувальник приймає на себе ризик відповідальності за зобов'язаннями, що виникають унаслідок спричинення шкоди з боку страхувальника (фізичної або юридичної особи) життя, здоров'ям або майном третіх осіб.  Прийнято розрізняти страхування цивільної відповідальності, страхування професійної відповідальності якості продукції, екологічне і ін. В першому випадку йдеться про правовідносини страховок, де об'єктом страхування є цивільна відповідальність. Це передбачена законом або договором міра державного примушення, вживана для відновлення порушених прав потерпілого (третіх осіб), задоволення його за рахунок порушника. Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, що заподіяла збиток, зобов'язано повністю відшкодувати збитки потерпілому, тобто третій особі. Через укладення договору страхування цивільної відповідальності даний обов'язок перекладається на страхувальника.  Страхування професійної відповідальності пов'язано з можливістю пред'явлення майнових претензій до фізичних або юридичних осіб, які зайняті виконанням своїх професійних обов'язків або наданням відповідних послуг. Майнові претензії, що пред'являються до фізичних або юридичних осіб, обумовлені недбалістю, халатністю, помилками і упущеннями в професійній діяльності або послугах. Через страхування питаннями задоволення даних майнових претензій з приводу допущення халатності і недбалості починає займатися страхувальник. Призначення страхування професійної відповідальності полягає в захисті страховки осіб певного круга професій (частнопрактикующие лікарі, нотаріуси, адвокати і ін.) проти юридичних претензій до них з боку клієнтів.  За умов ліцензування діяльності страховки на території РФ до блоку страхування відповідальності відносяться наступні види:  • страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;  • страхування цивільної відповідальності перевізника;  • страхування цивільної відповідальності підприємств — джерел підвищеної небезпеки;  • страхування професійної відповідальності;  • страхування відповідальності за невиконання зобов'язань;  • страхування інших видів відповідальності (при якому об'єктом страхування є майнові інтереси особи, про страхування якої укладений договір (застрахована особа), пов'язане з обов'язком останнього в порядку, встановленому цивільним законодавством, відшкодувати збиток, нанесений їм третім особам)  Страхування відповідальності відрізняється від майнового страхування тим, що при майновому страхуванні страхується наперед певна річ або власність на наперед певну суму, а при страхуванні відповідальності об'єктом захисту є не наперед певні які-небудь майнові блага, а добробут в цілому. Страхування відповідальності відрізняється і від особистого страхування, яке проводиться на випадок настання певних подій, пов'язаних з життям і працездатністю. Особисте страхування — це страхування суми, а страхування відповідальності — страхування збитку.  Під відповідальністю розуміється зобов'язання відшкодування збитку, заподіяного однією особою іншій особі. Це зобов'язання виникає тільки за наявності певних дій (бездіяльності) або упущень, при яких будуть порушені які-небудь блага іншої особи.  Необхідно проводити чітку відмінність між цивільною і кримінальною відповідальністю. Мета цивільної відповідальності — відшкодування заподіяного збитку, а кримінальної — покарання особи, що вчинила свідомо злочин або правопорушення, що потрапляє під кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність не може бути об'єктом страхування. Страхувати можна тільки цивільну відповідальність.  Розрізняють позадоговірну (делікатну) і договірну цивільну відповідальність. Позадоговірна відповідальність визначається статтею 931 Цивільного кодексу РФ, де вказано: «За договором страхування ризику відповідальності за зобов'язаннями, що виникають унаслідок спричинення шкоди життя, здоров'ям або майном інших осіб, може бути застрахований ризик відповідальності самого страхувальника або іншої особи, на яку така відповідальність може бути покладений». Ця відповідальність наступає у разі нанесення шкоди третім особам, не пов'язаним з договірними зобов'язаннями. Договірна відповідальність наступає унаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань і регламентується статтею 932 Цивільного кодексу РФ, де відзначено: «Страхування ризику відповідальності за порушення договору допускається у випадках, передбачених законом».  Потерпілою в цьому виді страхування є третя особа, з якою до моменту настання збитку взагалі не існувало жодних договірних стосунків. Потерпілий — це також партнер по договірних відносинах, який вступив з збитківцем в які-небудь договірні відносини і в їх рамках зазнав збиток.  Але крім прямого потерпілого існують ще і непрямі потерпілі, тобто особи, збитку яким завданий не безпосередньо, а через збиток третій особі. Як правило, непрямі потерпілі не мають права на висунення претензій. Виняток становлять, наприклад, в німецькому законодавстві, домагання дітей на отримання аліментів у разі смерті батьків.  Страхування відповідальності — це страхування збитку, і воно переслідує мету оберегти страхувальника від можливого збитку. Для страхувальника як юридичної особи страхування відповідальності можна позначити як страхування від зростання пасивів. Якщо страхування від вогню служить для збереження активів компанії, то страхування відповідальності служить проти збільшення пасивів у разі пред'явлення претензій третіми особами.  Страхування відповідальності для застрахованих осіб означає:  ·     захист практично від всіх домагань по відповідальності;  ·     можливість перекласти на страхувальника ризик відповідальності, який, завдяки преміям страховок, стає калькульованим;  ·     перекладення витрат по веденню судових справ на компанію страховки, оскільки людина без спеціальних юридичних знань самостійно не може боротися проти домагань по компенсації збитку;  ·     можливість мати страхувальника як третьої особи при виникненні розбіжностей між страхувальником і потерпілим.  Відносини між страхувальником і страхувальником можна позначити як відносини покриття. Покриття не ідентично відповідальності, яку може зустріти страхувальник, воно охоплює не всі домагання відповідальності. Страхувальник відповідає в необмеженому розмірі, а покриття пропонується лише в межах суми страховки.  Страхування відповідальності призначено для компенсації будь-якого збитку, нанесеного застрахованим третій особі.  Щоб пред'явити позов по цивільній відповідальності, необхідна наявність збитку, а також вини і протиправної дії (бездіяльності) порушника, існування зв'язку між ними. Збиток може бути фізичним, моральним, фінансовим, матеріальним. До фізичного збитку відносяться смерть, інвалідність фізична і розумова, тимчасова непрацездатність, витрати по відходу, моральний збиток. Матеріальним збитком вважається повне пошкодження або часткове знищення, псування, незаконне витрачання майна або речей. Фінансовий збиток — це позбавлення майбутніх доходів, можливого прибутку, права користування чим-небудь. Моральна шкода може полягати в порушенні ділової репутації, авторських прав, розголошуванні таємниці приватного життя, лікарської таємниці, тимчасовому обмеженні яких-небудь прав.  В більшості типових випадків сьогодні немає необхідності доводити вину, якщо вона очевидна. Проте із спірних питань залишається в силі необхідність доказу вини потерпілим. Потерпілий повинен самостійно доводити, що саме в результаті дії або бездіяльності якоїсь особи він поніс збиток.  При врегулюванні випадку страховки при страхуванні відповідальності важливою особливістю є відношення трикутника між страхувальником, страхувальником і потерпілим.  Потерпілий заявляє про свої права на відшкодування збитку, пред'являючи позов до страхувальника. Страхувальник, у свою чергу, пред'являє позов до своєї компанії страховки, вимагаючи виплати відшкодування страховки у відповідній сумі. Безпосередньо правового відношення між страхувальником і потерпілим немає. Але страхувальник на основі договору страхування з лицем, що заподіяло збиток, повинен або відхилювати, або задовольнити претензію. Страхувальник має повноваження вступати в переговори з потерпілим за свого клієнта і давати від його імені всі необхідні пояснення. Якщо, на думку страхувальника і його страхувальника, претензія є необґрунтованою, то страхувальник повинен вести судовий процес від імені страхувальника і за свій рахунок. Але при цьому в договорі страхування може бути також передбачений власна участь страхувальника і за свій рахунок покриття судових витрат.